Причини
Президент і його соратники виступали за швидке прийняття нового основного закону і посилення впливу Президента. Більшість були прихильниками «шокової терапії». Вони хотіли якнайшвидшого впровадження економічних реформ та повної зміни всіх структур влади. Їх опоненти виступали за те, щоб вся повнота влади зберігалася у З’їзду народних депутатів, а також проти поспішних реформ. Додатковою причиною послужило небажання З’їзду ратифікувати договори, підписані в Біловезькій пущі. А прихильники Ради вважали, що команда президента просто намагається списати свої невдачі в реформуванні економіки. Після тривалих і безрезультативних переговорів конфлікт зайшов у глухий кут.
Відкрите протистояння
20 березня 1993 року Єльцин по центральному телебаченню розповів про підписання указу №1400 «Про поетапну конституційну реформу в Російській Федерації». У ньому передбачався порядок управління під час перехідного періоду. Цей указ передбачав припинення повноважень Верховної Ради і проведення референдуму з низки питань. Президент стверджував, що всі спроби налагодити співпрацю з Верховною Радою провалилися, і для подолання тривалої кризи він змушений вжити певні заходи. Але пізніше з’ясувалося, що Єльцин так і не поставив підпис під указом.
26 березня на засідання збирається дев’ятий позачерговий З’їзд народних депутатів.
28 березня З’їзд розглядає пропозицію про імпічмент Президента і відставки голови Ради Хасбулатова. Обидві пропозиції не набрали потрібної кількості голосів. Зокрема, за імпічмент Єльцина голосувало 617 депутатів, а треба було як мінімум 689 голосів. Також був відхилений проект постанови про проведення дострокових виборів.
