Дальній план
На задньому плані твори видніється безмежний простір Святої Русі: високі гори, вкриті густим лісом, широка річка. Всі вкутане снігом і умиротворено мовчить, намагаючись не заважати що відбувається на картині. То могутність природи, яке вклав Нестеров у “Святу Русь”, підтверджує припущення про те, що він вважає всю руську землю наділеного особливим даром – всепрощаючою, допомагає і зціляють. Примітно і те, що художник не виділяє пейзаж яскравими квітами, як би трохи забуваючи про нього, але глядач все одно відчуває присутність на полотні безмовного гіганта – природи.
Палітра картини
Як і в багатьох інших своїх творах, художник не прагне зробити кольорову гаму “кричущим”, надмірно насиченою. Михайло Васильович як би намагається перевести увагу споглядає на сюжет, щоб той не відволікався на кольори. Основні відтінки “Святої Русі” Нестерова – сірі, блакитні, коричневі. Темних деталей не так багато, домінує складний сіро-блакитний-холодний колір – ним написані хмарне небо, сніг і повітря. Щодо яскраві акценти можна помітити на деталях – хустку сторінки, кошик селянина, одяг Георгія Побідоносця, квіти на одязі дворянки і одяг хворої дівчини.
Незважаючи на гадану з першого погляду холодність твори, воно все ж приковує до себе увагу і утримує його за рахунок наявності безлічі деталей. Глядач мимоволі задумається про те, що прагнув передати художник, і тоді картина грає новими фарбами.
