Інші твори Михайла Васильовича
Як згадувалося раніше, “роботою над помилками” після написання “Святої Русі” став твір “Душа народу”. В даному творінні зображений хресний хід і виправлено все те, що викликало хвилю обурення у критиків у минулій роботі – це і відсутність Христа в образі людини, і святих, і велика проникливість сюжету. Картина написана в 1916 році, її пейзаж відповідає реальному місцю біля річки Волги. Як і в “Святої Русі”, багато її герої написані з реальним людям – серед богоискателей зображені відомі письменники – Соловйов, Толстой і Достоєвський. Примітно, що ці генії слова теж були глибоко віруючими людьми, і з цієї причини художник передумав зображати на ній Максима Горького – його серце було зайнято ідеєю революції, а не віри.
Крім написання пов’язаних з темою православ’я картин, Нестеров захоплено розписує внутрішнє оздоблення храмів. Перша монументальна робота по розпису стін була здійснена в храмі Володимирського собору в Києві. Художника так захопив цей вид мистецтва, що він продовжував працювати в храмах протягом 22 років свого життя.
Далі він розписував палацову церкву Олександра Невського в Грузії, де його рукою було створено понад 50 робіт, після цього – Марфо-Маріїнську обитель, у якій однією з кращих його робіт була “Дорога до Христа”, потім Спасо-Преображенський собор і Соловецький монастир. За весь час роботи в церквах Михайло Васильович створив обсяг робіт, непорівнянний з кількістю картин будь-якого іншого монументаліста. Більш того, він почав писати зовсім нові для того часу сюжети – ніхто до нього не малював святих на тлі природи.
Неможливо переоцінити внесок Михайла Нестерова в російське мистецтво. Створюючи самобутні твори, сповнені любові до російської вірі і природи, художник найкращим чином пропагував щиру повагу до неосяжної Батьківщини – Росії.
