Волгоград – адміністративний центр Волгоградської області, місто-герой. Раніше називався Сталінградом і знаменитий у світі Сталінградської битвою, яка проходила тут у роки Великої Вітчизняної війни. Це місто-мільйонник. Населення Волгограда становить 1 015 000 осіб, згідно з даними Росстату за 2017 рік.
Інформація про місто
Волгоград розташовується на Приволзької височини (південні райони) і Сарпинской низовини.
Відстань до столиці Росії – майже 1000 кілометрів.
Клімат у Волгограді помірний континентальний. Літо тут жарке й довге, триває з квітня по жовтень. Зими м’які, часті відлиги.
Деревної рослинності в межах міста небагато. Рослинна зона тутешніх місць – степ. Дерева і чагарники представлені тільки в заплаві Волги і невеликих річок і річечок. В межах міста живуть такі тварини, як гризуни, їжаки, кажани, зайці-русаки. Зустрічаються в “зелених зонах” також змії, озерні жаби.
Населення Волгограда не зовсім задоволене станом екології. У стічних водах перевищено допустимий вміст багатьох хімічних елементів. У Волзі купатися не дозволяється.
Історія заселення міста
За останні 150 років динаміка зміни чисельності населення Волгограда сильно “скакала”. І багато в чому на це впливали історичні події.
Спочатку призначенням фортеці, побудованої на місці Волгограда, був захист поволзьких земель. Тоді поселення називалося “Царицин”, і цивільних тут майже не було. Місто мало статус повітового, проте чисельність населення була невеликою і становила всього 600-700 мешканців. До середини 19 століття кількість міщан зросла до 6500 чоловік. Однак це було маленьке містечко, загублене у поволзьких степах і не має скільки-небудь великого значення.
Потім через місто була прокладена залізниця, і населення Волгограда почало стрімко зростати і до кінця 19 століття вже налічувала 55 000 жителів. Розвивалася промисловість, зроблені ставки на нові технології. Дерев’яні халупи замінили більш добротні будівлі. У 1909 році подолана стотисячний бар’єр по чисельності населення, коли почалася революція 1917 р. тут проживало вже 130 000 чоловік. З приходом до влади Рад Царицин перейменовано в Сталінград. Місто росло, збільшувалася площа і його, і передмість. У 1939 році тут вже проживало 445 000 чоловік.
Однак Велика Вітчизняна війна сильно вдарила по демографії. Після Сталінградської битви в місті залишилося в живих лише трохи більше ста тисяч чоловік. До кінця війни прибутку нові мешканці. У травні 1945 населення міста Волгоград становило вже 250 тис. чол.
У післявоєнний період чисельність зростала, але не надто швидкими темпами. Мільйонну позначку місто подолав у 1991 році.
Чисельність населення Волгограда
Місто-мільйонник став таким в 1991 році. З тих пір він втрачав такий статус, то знову повертав його. В даний час населення Волгограда становить 1 015 000 чоловік. Волгоградська агломерація становить близько півтора мільйонів жителів. Крім Волгограда в неї входить Волзький, Городище і Краснослободск. Щільність населення менше, ніж в багатьох інших великих містах Росії. Вона становить всього 1181 осіб / кв. км. Площа міста – 859 000 квадратних кілометрів.
Чисельність населення знижувалася після розпаду Радянського Союзу (з 1992 по 1995 рік, потім з 2003 по 2009). В даний час кількість жителів продовжує зменшуватися на кілька тисяч чоловік в рік.
Найбільш висока народжуваність наголошується в Радянському районі. Там вона становить 12,7 немовлят на тисячу населення. У цьому ж районі найнижча смертність – всього 11,4 мешканців на 1000 померлих. Найменше нових жителів міста народжуються в Центральному районі: показник становить 9,7 на 1000 городян. Найвища смертність в Красноармійському та Червоножовтневій районах: 14,7.
Етнографічний склад
Населення Волгограда представлено переважно росіянами. Їх 92,3 відсотка. Згідно перепису 2010 року в місті живуть такі етноси, як вірмени (їх півтора відсотка), українці (їх 12 тисяч осіб, або 1,2%), татари (близько 1%). Менше 1% населення представлено азербайджанцями, казахами, білорусами, поволжскими німцями навіть корейцями. У Волгограді та області зафіксовано 44 громадських організації, які займаються реалізацією культурних прав малих народів і нечисленних народностей. Вельми активні німецька громада, організація циган, дагестанська діаспора та інші. Функціонують на території області білоруська, чуваська, український національні культурні центри.
