Визначення тяжкості захворювання
Якщо пацієнту планують виконувати втручання на серцевому м’язі, передопераційна оцінка ступеня недостатності мітрального клапана з застосуванням чреспищеводного датчика дає відповідь на три ключові питання:
- Наскільки важкою є патологія?
- Який механізм захворювання і де саме проявляється ураження?
- Чи можна виконати хірургічну пластику (корекцію)?
Вираженість недостатності клапана іноді класифікують як тривіальну, легкого ступеня, середньої тяжкості і тяжку. Це відповідає класифікації від 1+ до 4+.
Двовимірне дослідження часто дозволяє запідозрити, що існує недостатність вираженому ступені. Деякі знахідки можуть безпосередньо вказувати на це.
Наприклад, ознаками можуть бути:
- істотне порушення змикання стулок.
- структурна аномалія стулки.
- гемодинамічні наслідки тяжкої мітральної недостатності (об’ємні перевантаження лівої частини серця або ознаки легеневої гіпертензії).
Для визначення тяжкості недостатності мітрального клапана застосовуються методи:
- Докладний двовимірне дослідження серця надзвичайно важливо для точної локалізації ураження.
- Кольорова доплерографія залишається самим легким і кращим методом для скринінгу наявності МН, оскільки цей метод має високу чутливість і специфічність.
- Спектральна допплерографія також дозволяє провести оцінку тяжкості недостатності.
Як тільки встановлюється наявність важкої недостатності, такими є визначення механізму мітральної регургітації і точної локалізації ураження, щоб можна було сформулювати відповідний план хірургічного втручання. Точна локалізація уражень вимагає систематичного дослідження з використанням двовимірного зображення. Мета системного дослідження мітрального клапана – отримати численні зображення всіх частин клапана та ідентифікувати кожен сегмент стулок.
