Особливості вимірювання температури
В Росії і на пострадянському просторі температуру тіла вимірюють, як правило, ртутним градусником під пахвою. У такого способу багато недоліків. По-перше, скляний термометр може розбитися, а ртуть — витекти, що представляє серйозну небезпеку для здоров’я, так як вона є токсином. По-друге, точність таких вимірювань викликає сумніви. Відмінність отриманого результату від реального може відрізнятися приблизно на цілий градус. У західних країнах набули поширення електронні термометри, якими вимірюють температуру в роті (у дорослих) або прямій кишці (у дітей). У вітчизняних умовах такі термометри не прижилися. Існує думка, що вони менш точні, ніж ртутні, хоча насправді все зовсім не так.
Нормальна, підвищена і низька температура тіла — це поняття індивідуальні, але також показники залежать від способу вимірювання. Для електронного термометра, а сучасні лікарі рекомендують пацієнтам користуватися саме ним, при вимірюванні в роті межі норми — від 35,5 до 37,1 градуса за Цельсієм. Максимальний час вимірювання в цьому випадку — 1-3 хвилини, а мінімальна — 10 секунд. При ректальних вимірах коливання температури в нормі можуть бути від 36,2 до 37,7 градуса за Цельсієм. Максимальна тривалість вимірювання — від тридцяти секунд до хвилини, мінімальна — десять секунд.
Ректальні вимірювання електронним термометром вважаються найбільш точними. Якщо міряти температуру в роті, то градусник потрібно розташовувати під язиком, тримати рот закритим під час вимірювання, щоб на датчик температури не впливала навколишнє середовище. Міряти електронним градусником температуру під пахвою не рекомендується — це найбільш ненадійний спосіб. Показники можуть відрізнятися від реальних. Градусник при вимірюванні в пахвовій западині повинен бути щільно притиснутий до шкіри, розташовуватися уздовж тіла, а після сигналу електронного термометра потрібно почекати ще одну-півтори хвилини. Жінки можуть проводити вимірювання в піхву, але результати будуть на 0,1-0,3 градуси нижче дійсних.
