Зовнішня політика імператора
Період правління імператора Октавіана Августа був наповнений численними війнами, в яких він особисто очолював армію лише одного разу, під час іспанського походу. У більшості ж випадків ця місія покладалася на його воєначальників Друза і Тиберія. Останнього він зробив за заповітом своїм законним наступником.
Римська армія, що була в той період найпотужнішою військовою силою у світі, зуміла на деякий час навіть Німеччину зробити частиною своїх європейських колоній. Що ж стосується таких народів стародавнього світу, як іллірійські, паннонские, альпійські і гальські племена, то вони залишалися під владою Риму аж до його остаточного падіння в IV столітті.
Сумний фінал життя
Здавалося, що доля, вилив на Октавіана Августа Цезаря всі свої щедроти, звернула його життя на нескінченний свято. Однак це було далеко не так. Удача, сопутствовавшая йому в політичних справах і військових походах, фатальним чином поєднувалася зі скорботою, яка виходила з надр його сім’ї. Отримавши всю повноту влади, імператор встановив закон про престолонаслідування, згідно з яким мав право призначати свого наступника. Так і не дочекавшись народження сина, він покладав надії на онуків – Гая і Луція, племінника Друза. Проте всі троє померли ще в юнацькі роки, не залишивши йому можливості стати засновником правлячої династії.
Але найбільше горя Октавіану завдавали його дружина Агріппа і дочка Юлія, прославилися на всю імперію своїм нечуваним розпустою. Навіть при тих вкрай розпущеного звичаї, які панували в римському суспільстві, ці дами зуміли перейти всі мислимі і немислимі межі, роблячи імператора посміховиськом в очах народу.
Зневірившись якось вплинути на них, нещасний чоловік і батько вирішив віддалитися в одну з середземноморських провінцій, щоб відпочити і поправити нерви, але по дорозі захворів і 19 серпня 14 року помер. Так на 45-му році царювання завершилася епоха Октавіана Августа Цезаря, що поклала кінець республіканському правлінню в країні і ознаменувала собою зародження культу імператора.
