Запас міцності: додаткові види акредитива у зовнішній торгівлі
- Акредитив з негоціацією тратт, тобто можливістю здійснення платежів будь-яким банком. У подібному випадку виникає ризик в розходженні правил оформлення документації. Тому, вибираючи вид акредитива, необхідно ретельно вивчити саме поняття і форми міжнародних розрахунків.
- Акредитив з використанням рахунку-фактури. У подібних розрахунках головним документом є проформа-рахунок з зазначенням типу і видів відвантаження, що гарантує доставку товару покупцеві і після оплати.
Розрахунки з червоною лінією – це акредитиви, які передбачають виплату авансів.
Інкасова форма
У сфері ділових і фінансових угод інкасові способи фінансування контрактів особливо популярні й уніфіковані, що широко застосовуються в практиці міжнародних платежів.
Інкасо являє собою зобов’язання банку-ремітента (або експортера) здійснити всі необхідні дії, пов’язані з дорученням клієнта-довірителя, та отримати гроші з боку платника – учасника угоди, зарахувати кошти на рахунок довірителя.
Організація і форми міжнародних розрахунків у вигляді інкасових платежів бувають двох видів: чисті і документарні.
- Чисте інкасо є платежами за переказними і простими векселями, чеками; в цьому виді отримання платежів не задіяні комерційні документи.
- Документарне інкасо являє собою інкасування документів, супроводжуючих комерційну оборудку: рахунок-фактур, товаросупровідних, транспортних карнет (carnet-tir) документів.
Як правило, інкасова форма міжнародних розрахунках застосовується між клієнтами, у яких спостерігається довгострокове співробітництво.
Ця форма не передбачає безумовних платежів, як, наприклад, при акредитивних форм розрахунків, проте має свої незаперечні переваги.
- Насамперед, менший ризик платіжних операцій порівняно з акредитивом.
- Простота операції з прямою економією на проведення банківських транзакцій, зниження накладних витрат.
- Знижена ступінь відповідальності для банків – учасників угоди.
Сторони, які віддають перевагу у зовнішньоторговельних угодах інкасові розрахунки, визначені чинним міжнародним законодавством. Це довіритель, банк-ремітент, якому довіритель доручив отримання платежів; інкасуючий банк або банк, який представляє документи платнику і, нарешті, платник за договором.
При цьому банк-ремітент не зобов’язаний перевіряти документи, подані одержувачем платежу – довірителем, практика перевірки входить в обов’язок експортера.
Самі документи, наявність реквізитів банків та сторін угоди регулюються правилами виконання інкасових доручень. Також правилами регулюються і основні умови угоди з інкасовим дорученням.
