Загальний синтез
Форми наукового теоретичного пізнання не бувають ізольованими один від одного. Всі дисципліни багато в чому між собою взаємопов’язані і визначають питання, пов’язані з буттям (онтологія) і вченням про загальне ряді законів буття, пізнання (діалектики) та методології. Нормальне функціонування теорії пізнання можливо лише при чітко визначилася системі методів. В першу чергу, це набір філософських міркувань і методів (діалектика, феноменологія, герменевтика), загальнонауковий ряд засобів (операція синтезу і аналізу, індуктивні і дедуктивні особливості умовиводів, аналогії і моделювання).
Наукове засіб
Наукові методи є системою принципових положень, які можна регулювати. Також це різні прийоми і способи досягнення об’єктивного пізнання дійсності в межах науково-пізнавального дії. Вивчення методів науково-пізнавальної діяльності, їх можливості та межі застосування інтегруються методологією науки.
Буквально з давньогрецької слово «метод» перекладається як «шлях до досягнення певної мети (вирішення завдання)». Тому якщо говорити про метод у широкому значенні слова, то під ним мається на увазі загальне безліч раціоналізованих дій, до яких необхідно вдаватися для вирішення певної мети або отримання практичного і теоретичного досвіду. Утворюються методи внаслідок протікання раціональної рефлексії, яка виконується над інформацією об’єктного (предметного) змісту по відношенню до кордонів певних абстрактних кордонів. Дотримання методу забезпечує цілеспрямованість діяльності та її регулювання, а також визначає логічну складову.
