Особливості декоративної композиції
Працюючи над малюнком, художник намагається зробити його таким, щоб вже перший момент сприйняття картини глядачем викликав в останнього підвищений інтерес до змісту. Подібний ефект стає можливим завдяки правильно обраному формату, розміру самого твору, колориту і фактурі мальовничого листи.
Найважливішою композиційної завданням є виділення головного. Так, знайти основного героя дозволяють рухи та жести персонажів, а також напрямок їх поглядів. Виразним засобом при цьому є світло і колірний контраст.
Знаючи композиційні особливості і закономірності, які протягом багатьох століть відкривалися поколіннями митців, можна побудувати весь організм твори таким чином, щоб впливати на почуття і розум людей. Використовувані при цьому засоби і прийоми активізують творчу діяльність та розвивають мистецькі здібності. Саме тому вивчаються основи декоративної композиції на ДЕНЬ в дитячих дошкільних установах і школах. В якості засобів при виділенні основної ідеї картини застосовують:
Ритм. У навколишньому нас життя різні форми її прояву, як правило, знаходяться в русі, переміщуючись у просторі. Спостерігаючи за цим, наші очі сприймають простір в його протяжності. В результаті у людини виробляється бачення певної зв’язку, яка існує між рухом і розмірами навколишнього світу. На картині подібне сприйняття викликають зображення ряду фігур. Асоціативно у глядача виникає думка про їх рух. Саме повтор в чергуванні фігур і називають ритмом.
Симетрія. В перекладі з грецької цей термін означає «співрозмірність», а також «гармонія». Симетрія є одним з найважливіших особливостей декоративної композиції. Уявлення про даний засіб дає нам сама природа. Наприклад, симетричним є будова метелики. Адже всі її праві частини дорівнюють лівим і однаково розташовані, якщо розглядати їх відносно середини. Подібну закономірність можна побачити і в рослинах, що дозволяє використовувати симетрію при побудові декоративних квіткових композицій.
Рівновага. Очі глядача завжди сприймають один або кілька предметів цілісно. Тобто насамперед людина розглядає розташування об’єкта в просторі. Це призводить до того, що глядач сприймає той чи інший предмет на картині легким або важким. Невелику масу будуть мати об’єкти з порізаними контурами і поверхнею, що пофарбовані у світлі тони. Важкими вони будуть здаватися при великих розмірах, спрощеній формі і темної забарвленням. Найпростішим засобом досягнення рівноваги в декоративній композиції є симетрія. Досягти її можна і при певних поєднаннях «важких» і «легких» фігур. Варто зазначити, що від рівноваги у великій мірі залежить краса і життєвість малюнка.
Асиметрія. Часом у фігурі або в предметі неможливо знайти елементи, які були розташовані на одній відстані від уявної осі. В такому випадку має місце асиметрія. Подібний засіб дозволяє надати малюнку динаміку і вказує на потенційну можливість композиції до руху.
Контраст. В кожному предметі можна знайти кілька ознак і якостей, що володіють протилежними сторонами. Подібне розходження називають контрастом. Це засіб декоративної композиції дозволяє підсилити відчуття протилежності об’єктів, їх частин чи ознак. Саме тому контраст використовують для розчленування предмета на окремі частини. Подібний прийом дозволяє художнику виділити з групи елементів той, на якому він хоче сконцентрувати увагу глядача.
Нюанс. У разі використання контрастного поєднання ознак предмет стає дуже помітним, але при цьому у глядача швидко втомлюються очі, і протягом тривалого часу він такий предмет не розглядає. Для того щоб об’єкт мав вигляд гармонійного і цілісного організму, необхідна узгодженість і відповідність всіх його частин, а також їх подібність і спорідненість. В цьому і полягає основна сутність нюансу. Він, як і контраст, проявляється у русі і у величині, формі, кольорі, фактурі, светлоте і в конструкції.
Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8
