Падаюча башта Сююмбіке в Казані: історія, легенди, фото

У центрі Казанського кремля, трохи віддалік від його давніх стін, височіє вежа, яка приваблює погляди туристів своїм незвичайним виглядом. Вона має досить помітний нахил, і у глядачів складається враження, що через мить вони стануть свідками її нищівного падіння. Але минають хвилини, роки і навіть століття, а вежа так і залишається нерухомою.

Смерть царської нареченої

Давня легенда розповідає, що, підкоривши в 1552 році Казань, Іван Грозний побажав взяти собі в дружини татарську царицю Сююмбіке – красуню-вдову загиблого на стінах міста хана Сафа Гірея. У разі ж відмови пригрозив зігнати гнів на усім її народі. Бажаючи врятувати співвітчизників, цариця дала згоду, але з умовою, що протягом 7 днів для неї буде побудована семиярусна вежа.

Вежу за тиждень?! Чи жарт! Однак робити нічого. Цар дав команду, і робота закипіла. Якось упоралися в призначений термін. У Івана Васильовича адже не розженешся – плаха з сокирою завжди під рукою, так би мовити, для більшої мотивації. У поспіху, правда, нахалтурили малість, але переробляти було вже ніколи.

Цікаве:  Тегеранська конференція 1943 року

І тут сталося непередбачене. Напередодні самого дня весілля піднялася невестушка царська на самий верх башти, розкинув білі рученьки і кинулася вниз зі страшної висоти. Загинула, але не пішла силою під вінець. З тих пір стали називати цю вежу «Сююмбіке» на честь красуні-вдови. Спершу засмучувалися, що аж боляче накренилася вона вбік, але як почули про світову славу Пізанської вежі, так і підбадьорилися – і у нас, мовляв, не гірше. Накосячілі, мовляв, і ми майстри.