Сучасний педагогічний колектив – це союз талановитих і яскравих викладачів. Уявлення про нього як суб’єкта саморозвитку і управління склалися завдяки ідеям К. Д. Ушинського, Л. Н. Толстого, Н. І. Пирогова.
Теоретична база
Інтеграція освітніх і виховних дій вчителів стала найважливішим завданням школи на початку минулого століття. Серед тих, хто стверджував, що педагогічний колектив – це команда однодумців, які мають спільні цілі і плани роботи, були: С. Т. Шацький, Н. К. Крупська, А. С. Макаренко.
Своє відображення ідеї згуртування та розвитку педагогів розглядалися в працях В. О. Сухомлинського. Робота педагогічного колективу школи була розглянута на прикладі Павлиської середньої школи. Сухомлинському вдалося підтвердити реалістичність сформульованих ним принципів організації роботи вчителів.
Він був переконаний у тому, що діяльність педагогічного колективу для кожного освітнього закладу має певні відмінності. Обмін досвідом повинен призводити до розвитку, вдосконалення виховного та освітнього процесу.
Відмітні особливості
У першу чергу необхідно відзначити специфіку діяльності. Педагогічний колектив – це союз однодумців, що дозволяє виховувати підростаюче покоління. Для визначення ефективності професійної діяльності шкільних вчителів необхідні такі якості:
- висока професійна культура;
- усвідомлення відповідальності;
- доброзичливі міжособистісні відносини;
- співробітництво;
- організованість.
Саме освітяни дають своїм вихованцям початкове уявлення про систему взаємовідносин, особливості спільної діяльності. Саме тому важливо, щоб формування педагогічного колективу відбувалося в тісному зв’язку з колективом школярів. Успішність вирішення освітніх і виховних завдань залежить від залучення школярів до управління освітньою організацією. Саме для цього в багатьох російських школах створені Ради, членами якого є не лише батьки та вчителі, а й старшокласники.
Суть педагогічного колективу
Розглядаючи це питання, відзначимо, що педагогічний колектив – це команда вчителів, які повинні вирішувати певні цілі і завдання.
Сучасний педагог одночасно повинен бути і вчителем-предметником, і класним керівником, і громадським діячем, керівником творчої студії або гуртка.
При вирішенні поставлених завдань, відбувається розвиток педагогічного колективу, він виходить за межі школи.
Педагогізація навколишнього соціуму – це процес формування педагогічної культури суспільства і батьків. В даний час він став обов’язковою функцією педагогічного колективу. Багато російські вчителі використовують у своїй роботі проектну і дослідницьку діяльність, що стала обов’язковим елементом діяльності після введення ФГОС нового покоління.
Портрет сучасного педагога
Сьогодні вчитель-дослідник – це людина, яка здатна вийти за межі нормативної діяльності. Він володіє тонкощами всіх педагогічних інновацій, здатний освоювати їх самостійно, а також створювати умови для залучення до такої діяльності своїх вихованців.
Характеристика педагогічного колективу передбачає оцінку рівня його самоврядності.
Головні питання, що стосуються функціонування даної системи, що розглядаються на педагогічних радах. У кожного члена колективу є певні посадові обов’язки, які не заважають творчої та ефективної роботи.
Робота в команді
Серед особливостей функціонування учительській команди можна відзначити колективний характер праці, спільну відповідальність за отримані результати.
Індивідуальні зусилля одного вчителя середньої та старшої щаблі навчанні не дадуть бажаного результату, якщо немає узгодженості у діях між усіма членами педагогічного співтовариства.
Тільки при наявності системи оцінки якості знань учнів, при організації режиму дня, можна розраховувати на виконання замовлення суспільства – формування в підростаюче покоління активної громадянської позиції.
Єдність педагогів може проявлятися у поглядах на виховання, ціннісних орієнтаціях, в підборі інноваційних освітніх методик.
Основні педагогічні цінності: бажання навчити дитину, любов до дітей, повага до особистості, оптимізм, професійна культура, дозволяють створювати ту базу, на якій формується єдність дій вчителів.
Особливості педагогічного колективу
У російських школах здебільшого працюють жінки, що позначається на взаєминах. Для представниць прекрасної статі характерна емоційність, зміна настрою, підвищена конфліктність.
Але є і певні переваги в тому, що саме жінки працюють педагогами в загальноосвітніх школах, коледжах, ліцеях, гімназіях. В силу своїх фізіологічних особливостей, вони інтуїтивно підбирають необхідні педагогічні методи і прийоми роботи, що дозволяє отримувати максимальний результат.
Проблема фемінізації педагогічних колективів не є новою. Вона особливо гостро стоїть в останні роки, коли з шкіл йдуть педагоги – чоловіки, незадоволені низькою заробітною платою.
Організаційна структура
Дослідження таких психологів, як А. В. Донцов, А. В. Петровський, А. Н. Лутошкин, пропонують обґрунтований варіант структури педагогічного колективу. Вони виділяють у ньому офіційну (формальну) і неофіційну (неформальну) частини. Під самою структурою мається на увазі встановлення стійких зв’язків між окремими членами колективу.
Формальна частина обумовлена офіційним поділом обов’язків, прав між членами. В її рамках у кожного педагога є посадові обов’язки, які він виконує спільно з колегами. Ця функція ґрунтується на посадових інструкціях, що використовуються в кожному освітньому закладі.
Педагоги, які працюють на одному класному колективі, користуються єдиними освітніми стандартами, програмами, розкладом урочної та позаурочної діяльності, нормами професійного етикету.
Кожен педагог перебуває в ділових відносинах з колегами, керівництвом навчального закладу. Ці відносини регулюються розпорядженнями та спеціальними інструкціями. При порушенні встановлених правил та норм педагогів притягають до дисциплінарної відповідальності.
Висновок
Існує ряд умов, які впливають на нормальне функціонування педагогічного колективу, його організаційну структуру. Результати взаємодій учнів та їх наставників визначаються не тільки за якістю придбаних знань і умінь, але і по тим заходам, які організовуються в школі з залученням дітей, їх батьків. Крім формальної структури, в кожному педагогічному колективі є і неформальна частина.
Вона з’являється на основі реальних функцій, які виконуються професійними об’єднаннями людей. Вона ґрунтується на взаємовідносинах, що з’являються на основі антипатій і симпатій, кохання, поваги, бажання або небажання співпрацювати для досягнення спільного результату.
