Діагностика
Для постановки точного діагнозу і визначення локалізації деформації лікар призначає інструментальні методи обстеження.
Крім того, на прийомі гастроентеролог проводить первинну діагностику перегину жовчного міхура, що включає:
Незалежно від причини та симптомів перегину жовчного міхура, лікування здійснюється на підставі результатів, отриманих за допомогою ультразвукового дослідження. Воно є головним методом діагностики даної патології. В процесі проведення УЗД лікар має можливість не тільки точно визначити локалізацію деформації, але й оцінити ступінь функціонування органу і стан всіх його відділів.
Незважаючи на високий ступінь інформативності, ультразвукове дослідження не завжди допомагає встановити точну причину виникнення перегину. Тим не менш лікар може визначити, чи є він вродженим або набутим. Для цього пацієнтові роблять УЗД, а потім пропонують йому так званий жовчогінний сніданок. Після закінчення певного часу орган досліджується знову. Якщо характер деформації залишився незмінним, це свідчить про те, що вроджена патологія.
Крім цього, в процесі діагностики підтверджується або виключається дискінезія жовчовивідних шляхів, яка виявляється у більшості пацієнтів, які мають перегин. Це захворювання, що характеризується порушенням моторики як самого органу, так і його проток, внаслідок чого порушується нормальний процес травлення.
Що стосується лабораторних методів дослідження, вони є неефективними при діагностиці деформації жовчного міхура. Аналіз крові або сечі призначається тільки в тому випадку, якщо захворювання вже спровокувало розвиток ускладнень і необхідно оцінити ступінь їх тяжкості.
Таким чином, незалежно від причин і симптомів, лікування перегину жовчного міхура (та вродженого і набутого) здійснюється на підставі результатів ультразвукового дослідження.
