Як розгорався конфлікт?
Початок першої арабо-ізраїльської війни проявилося в протиборстві між іррегулярними збройними формуваннями, виставленими як з однієї, так і іншої сторони. Єврейські війська були представлені частинами, що мали назви «Іргун», «Лехі» і «Хагана» (ця назва згодом закріпилося за всіма збройними силами країни), а арабів – «Армією священної війни» і «Визвольною армією».
Цей перший етап війни, який тривав, за оцінками істориків, до середини травня 1948 року, характерний тим, що євреї в основному обмежувалися відповідними бойовими діями, не прагнучи взяти ініціативу в свої руки. Однак після проголошення незалежності перша арабо-ізраїльська війна перейшла у нову фазу, коли постало питання про взяття під контроль всій території Палестини, виділеної згідно з рішенням ООН.
Співвідношення сил противників
З приводу чисельності єврейської армії в роки першої арабо-ізраїльської війни гранично точних даних немає, оскільки на різних етапах вона змінювалася за рахунок поповнення цивільними особами і добровольцями з інших країн. Проте прийнято вважати, що в листопаді 1947 року, тобто до початку активних бойових дій, Хагана досягала 15-17 тис. осіб. Крім того, за зброю взявся близько 20 тис. міських жителів, з яких було складено народне ополчення. До нього невдовзі приєдналися члени кількох масових молодіжних організацій та майже тисяча співробітників допоміжної поліції – структури, перш перебувала у підпорядкуванні британських властей.
Ці дані відносяться до початкового етапу першої арабо-ізраїльської війни. До травня наступного року чисельність єврейської армії значно зросла і, на думку істориків, становила 50 тис. осіб, що майже в п’ять разів перевищувала кількість арабів, на боці яких воювали також і добровольці, які прибули до Палестини з країн мусульманського світу.
