«Пісня про Сіде» – старовинний іспанський епос – відрізняється від інших стриманістю героя, правдоподібністю його пригод і відсутністю надприродних елементів. Сід показаний як прекрасний приклад терпіння: він не поспішає в битвах і воліє думати над кожним своїм кроком. У цій статті короткий зміст «Пісні про моє Сиде», історичне підгрунтя та аналіз твору.
Історія створення
«Пісня про Сіде» – найстаріша іспанська поема. Вона заснована на реальній історії Родріго Діаса де Віварій, відомого як Ель Сід, і це відбувається під час іспанської Реконкісти (відвоювання земель християнами у маврів на Піренеях). Реконкіста завершилася, коли останній мавританський володар був вигнаний з Піренеїв – в 1482 році.
«Пісня про Сіде» – перша, широко відома літературна робота, написана на романському мовою. Відносять її приблизно до 1200 року. Це найстаріша іспанська поема, яка збереглася майже повністю. Перша сторінка оригіналу була втрачена, так само в тексті відсутній 50 рядків.
«Пісня» складається приблизно з 3735 рядків різної довжини. Вона не ділиться на строфи; текст тече немов одна довга строфа – розбитий на абзаци різної довжини від 3 до 193 рядків. Вірші згруповані за римі: ассонанс – дуже давній прийом. Він зустрічається в багатьох середньовічних поемах на латині, у французьких епосах, в іспанських баладах.
Поетичні прийоми
«Пісня про Сіде», короткий зміст якої – нижче, спочатку була усною епосом. І людині, читав її публіці, потрібно було бути не просто читцем, але і прекрасним актором. В цьому йому, звичайно, допомагало велика кількість прямої мови в поемі, її герої стають зрозумілими і близькими читачеві і слухачам. Ясно представляється образ Сіда: коли він говорить, молиться, що звертається до воїнів, або до дружині і дочкам.
Ще одним поетичним прийомом в «Пісні» є повторення. Оповідач двічі повторює рядок, іноді коротко резюмує. Робить він це для того, щоб підкреслити важливість події.
Ще одна особливість епосу «Пісня про мій Сиде» – велика кількість епітетів: на кожні вісім рядків припадає по одному епітету, причому більше половини належить до Сіду, решта – до інших персонажів чи містам.
Мова і стиль
Важко визначити, на якому діалекті написана поема, так як не счем порівняти – не існує текстів того ж часу і місцевості. Імовірно, автор був родом з Medinaceli, з південно-сходу Кастилії, а писав в Бургосі. У поемі багато слів, які відносяться до військової справи і судочинству. Багато слів арабського походження. Є французькі і провансальські слова.
Відмінна риса мови – конкретність. Часто згадуються автором такі слова як «бачити», «говорити» і так далі. Замість вислову «всі люди» вживається «маври і християни». Це надає мові особливу барвистість, – слова вказують на емоції та жести героя.
Мова поеми ясний і простий. Але автор показав себе справжнім майстром слова. Тут немає зайвих прикметників, метаморфічних відступів. Навіть коли в «Пісні» багатослівно описується битва, – автор це робить виключно для того, щоб надати чіткі обриси героїчним подіям.
«Пісня про мій Сиде» – героїчний епос, але автор дозволяє робити собі «не героїчні» відступу: вечеря, необхідність поповнити запаси їжі і т. п. Поет не розповідає, як виглядало місто Карденья, коли Сід йшов у вигнання, він просто повідомляє яскраві деталі: дзвонили дзвони, дружина кинулася на щаблі вівтаря. Ці короткі деталі надають насиченість і яскравість подій тієї епохи.
Композиція твору
Продовжуючи аналіз «Пісні про моє Сиде», розглянемо композиційні особливості поеми. Починається вона з вигнання Сіда після звинувачення в крадіжці – це безчестя. Титули і землі Сіда також забрано. Після завоювання Валенсії він отримує королівське помилування, відновлює свої землі і називається лордом Валенсії. Щоб підтвердити свою нову світлість, його доньки вийшли за інфантів Карріона.
Однак це обернулося трагедією: його дочок побили і залишили помирати в Корпе. Їх шлюб з инфантами Карріона був анульований, і дочки Сіда, відновлюючи втрачену честь, повторно виходять заміж за іспанських князів. Таким чином, «пісня» можна умовно поділити на три частини:
- Сід вигнаний з Кастилії, залишає родину і починає військову кампанію, щоб відновити свою честь.
- Сід завоював Валенсію, його дочки виходять заміж за інфантів Карріона, хоча у Сіда немає довіри до них.
- Інфанти Карріона залишають дочок Сіда побитими посеред країни. Він просить у короля про суд проти них і перемагає. Його дочки обіцяні спадкоємцям Наварри і Арагони.
Нижче, в короткому змісті «Пісні про Сіде», спробуємо простежити за ключовими подіями цієї поеми.
Вигнання
Родріго де Бивар, прозваного Сідом, позбувся розташування свого короля, і був відправлений у вигнання. Сіду дано було дев’ять днів, щоб покинути кастильские землі, після чого королівська дружина мала право його вбити. Зібравши всю рідню, воїнів і васалів, Сід відправився в Бургос. Але жителі міста відмовили йому в притулок. Тільки Мартін Антолинес надіслав їм вина і хліба, а потім і сам приєднався до табору Сіда.
Грошей не було, а дружину треба годувати, і Сід вирішив схитрувати: велів збити два скриньки, оббити їх шкірою, наповнити піском і міцно закрити. З ними він і відправив Мартіна в Бургос до лихварів, стверджуючи, що в скринях знаходиться їм награбоване золото. Юда і Рахіль повірили Мартіну і відвалили йому шістсот марок.
Дочок і дружину Сід залишив у монастирі Сан-Педро, помолившись та попрощавшись із ними, Сід відправився в шлях. Між тим, за Кастилії пронеслося звістка, що Сід попрямував в мавританські землі. І до нього потяглося багато відважних воїнів, спраглих пригод і легкої наживи.
До Сіду примкнуло сто п’ятнадцять лицарів, і він пообіцяв, що їх чекають подвиги і незліченні багатства. На шляху його дружини лежав місто Кастехон. Альвар, родич Сіда, запропонував захопити його. Місто було взято, і здобич була настільки великою, що кінним воїнам дісталося по 100 марок, пішому – п’ятдесят. Кастехон сподобався Сіду, але довго тут не можна було залишатися, так як у фортеці не було води.
Завоювання Сіда
Продовжимо короткий зміст «Пісні про Сіде» історіями про славні походи героя. Сід вирішив розбити табір біля міста Алькосер, і здійснював набіги на місцеві селища. Місто було чудово укріплений, взяти його було не по силам Сіду, і він пішов на хитрість. Зробив вигляд, що знімається зі стоянки і відступає, противники кинулися за ним навздогін і залишили місто без захисту. Тут Сід і увірвався зі своїми лицарями в Алькосер.
У страху перед ним жителі найближчих міст звернулися за допомогою до короля Валенсії – Тамину. Той послав три тисячі сарацинів. Але дружина Сіда здобула перемогу в цій жорстокій сутичці, християни взяли в полон невірних і отримали небачену видобуток.
Сід гукнув Альвара і звелів їхати до королю Альфонсу і піднести йому в дарунок тридцять кращих коней, в багатій збруї. Король прийняв його дар, але сказав, що час пробачити ще не настав. Але він не буде карати тих, хто забажає приєднатися до війська Сіда. А він, між тим, просувався далі, грабуючи навколишні області. Незабаром спустошив і володіння графа Барселонського Раймунда. Графа взяв у полон, але відпустив його без викупу, забравши тільки дорогоцінний меч.
Прощення короля
Продовжуємо короткий зміст «Пісні про моє Сиде». Три роки провела дружина Сіда в нескінченних набігів. Не залишилося лицаря, який не зміг би назвати себе багатою. Але Сід задумав підкорити Валенсію. Він оточив місто і дев’ять місяців тримав його в облозі. Валенсійці здалися. Сіду була одна п’ята частина всієї видобутку.
Король Севільї, почувши, що Валенсію захопили християни, відправив туди військо сарацинів. Сід розгромив їх. Тоді він послав ще раз Альвара до короля. Альфонс не встояв перед багатими дарами і обіцяв відпустити дружину і дочок Сіда. Альвар заїхав до них, і приніс хорошу звістку, що скоро вони зустрінуться з чоловіком і батьком. По дорозі заїхав до Юди та Рахилю, які плакали над скринями з піском, і сповна їм відшкодував шкоду.
Заміжжя дочок
Продовжимо короткий зміст «Пісні про моє Сиде» розповіддю про те, як каррьонские інфанти, сини недруга, спокусилися його багатствами. І хоча вони вважали, що Сід їм не рівня, але посваталися до його дочкам. Марокканський король Юсуф зібрав п’ятдесятитисячне військо і висадився неподалік від Валенсії. Сід здобув перемогу в жорсткій сутичці і відправив королю Альфонсу багаті дари в подяку за дружину і дочок.
Тут інфанти Каррьона підступили до короля з проханням про сватання. Король привселюдно оголосив про заручини. Сід запросив усіх на весілля. Два роки жили зяті у Сіда, оточені пошаною. Але якось трапилася біда – вирвався з клітки лев, інфанти поховалися хто куди, і над ними стали відкрито насміхатися всі лицарі.
Через деякий час поблизу Валенсії з’явилося марокканське військо. Зяті Сіда показали себе в бою трусами і запросились додому. Сід дав їм багато скарбів, але вони задумали недобре. Як-то вони наказали своїм людям іти вперед, сказавши, що хочуть побути з дружинами наодинці. Як не кликали благородні дочки Сіда до пощаду, але мерзотники побили їх і кинули в лісі.
Серед подорожніх був їхній двоюрідний брат, він занепокоївся відсутністю сестер і відправився на їх пошуки. Виявив їх на місці ночівлі в нестямі. Інфанти повернулися в Кастилію і хвалиться всім, як образили Сіда. Король уболівав душею. Сід ж відправив до нього послів – якщо він засватав за недостойних каррьонцев його дочок, йому тепер і вирішувати спір між ними і Сідом. Але з кривдниками був хитрий і підступний батько граф Гарсія.
Бог покарав винних
Завершуємо короткий зміст «Пісні про моє Сиде» розповіддю про справедливе рішення короля. Він наказав повернути лише безцінні мечі і скарби, якими Сід їх наділив. Але марно сподівалися кривдники, що повернуть багатство, і він заспокоїться. Вперед вийшли посли і зажадали, щоб каррьонцы у поєдинку з ними змили ганьба, який завдали дочок Сіда.
Призначили поєдинки за правилами. Один з них здався благородному дону Педро, другий в страху втік, і третій каррьонец здався. Так Божий суд покарав винних. До короля, тим часом, прибули посли з Арагона і Наварри, і просили віддати дочок Сіда за їх інфантів. Ці шлюби виявилися щасливими. Іспанські королі досі шанують пам’ять свого великого предка Сіда.
