Мова і стиль
Важко визначити, на якому діалекті написана поема, так як не счем порівняти – не існує текстів того ж часу і місцевості. Імовірно, автор був родом з Medinaceli, з південно-сходу Кастилії, а писав в Бургосі. У поемі багато слів, які відносяться до військової справи і судочинству. Багато слів арабського походження. Є французькі і провансальські слова.
Відмінна риса мови – конкретність. Часто згадуються автором такі слова як «бачити», «говорити» і так далі. Замість вислову «всі люди» вживається «маври і християни». Це надає мові особливу барвистість, – слова вказують на емоції та жести героя.
Мова поеми ясний і простий. Але автор показав себе справжнім майстром слова. Тут немає зайвих прикметників, метаморфічних відступів. Навіть коли в «Пісні» багатослівно описується битва, – автор це робить виключно для того, щоб надати чіткі обриси героїчним подіям.
«Пісня про мій Сиде» – героїчний епос, але автор дозволяє робити собі «не героїчні» відступу: вечеря, необхідність поповнити запаси їжі і т. п. Поет не розповідає, як виглядало місто Карденья, коли Сід йшов у вигнання, він просто повідомляє яскраві деталі: дзвонили дзвони, дружина кинулася на щаблі вівтаря. Ці короткі деталі надають насиченість і яскравість подій тієї епохи.
