Договір – це поняття, яке дуже часто зустрічається у різних видах діяльності. Воно є невід’ємним в діяльності будь-якого юриста. Саме тому розглянемо далі основні види даного документа, а також головні характеристики договорів.
Загальне поняття
Поняття договору представлено в нормативних правових актах різного рівня, в тому числі і в міжнародних. У російському законодавстві воно дуже детально виражено в основній частині Цивільного кодексу, який діє в даний час. Якщо говорити виключно юридичною мовою, то договір – це укладена між двома або більше сторонами угоду, в рамках якого можуть виникати або змінюватися вже діючі права. У деяких випадках такі угоди укладаються для того, щоб припинити наявні правовідносини.
Слід зазначити, що поняття договору тісно взаємодіє з поняттям угоди, так як за своєю природою є його різновидом. Саме тому в практиці спеціалістів в області юриспруденції нерідко можна зустріти таку думку, що всякий договір можна визнавати угодою, проте навпаки трапляється далеко не завжди.
Більшість юристів прирівнює поняття договору до зобов’язання. Який взаємозв’язок між ними? В першу чергу вона полягає в тому, що договір передбачає встановлення якого-небудь зобов’язання між сторонами. Слід зазначити, що зобов’язання по своїй природі може виникати виключно тоді, коли між сторонами був укладений договір.
Правове регулювання
Поняття і характеристика договорів досить детально представлені в основних нормативних актах, що регулюють питання, пов’язані з їх складанням і підписанням. Більша частина цивільно-правових договорів полягає у відповідності з вимогами, наведеними нормами Цивільного кодексу. Що стосується угод, які укладаються між юридичними особами, то, як правило, їх регулювання здійснюється на підставі Господарського кодексу, при складанні контракту про прийняття на роботу та виконання особою окремих обов’язків – Трудового кодексу.
Існують окремі нормативні акти, зміст яких прописані норми щодо якої-небудь конкретної галузі. Саме вони також можуть бути використані для складання договорів. Як правило, вони використовуються для укладання угод спеціального характеру. Найчастіше такими виступають закони україни “Про оренду майна”, “Про транспортну діяльність”, “Про охорону прав на корисні моделі та винаходи”, “Про авторське право” і т. п.
Форми укладання договорів
Що стосується форми укладення, то всі договори можуть бути оформлені у двох формах: усній та письмовій. Те, в якій саме формі повинен бути укладений контракт або договір, залежить безпосередньо від того, що є його основним предметом.
Так, в усній формі не можуть укладатися угоди, однією зі сторін договору в яких є юридична особа. Також до числа тих угод, які не можна вчиняти у письмовій формі, слід віднести ті, загальна сума яких становить 10000 рублів і більше. Те ж саме стосується договорів позики на суму більше 1000 рублів, а також дарування, в якому ціна подарунка становить не менше 3000 рублів. Обов’язково у письмовій формі повинен бути укладений договір дарування, якщо однією з сторін у ньому виступає юридична особа. Законодавець категорично забороняє використовувати усну форму для угод, які укладаються стосовно нерухомості, а також обіцянки передати в дар.
Законодавець також передбачає ще одна обов’язкова умова для деяких видів договорів – їх нотаріальне посвідчення. Як правило, це стосується всіх угод, предметом яких виступають великі матеріальні цінності, купівля-продаж великого майна, а також передача об’єктів в дар.
Законодавством передбачений певний перелік видів договорів, які можна укладати в усній формі. До їх числа відносяться попередні угоди, які слідують до моменту підписання основного договору, а також на надання права скористатися яким-небудь твором, який викладено в друкованому виданні. На ділі без укладення письмової угоди реалізуються договори перевезення людей, тварин та товарів маршрутними таксі, а також агентування.
Укладаючи усний договір, обов’язково слід виконувати певні умови. Зокрема, вони можуть полягати у видачі якогось типового документа, наприклад товарного чека при здійсненні покупки – саме він і буде вказувати на те, що факт угоди відбувся. У деяких випадках внести які-небудь незначні зміни в зміст договору або розірвати його повністю можна також в усній формі. Таким же чином має відбуватися і узгодження основних умов договору ще до моменту його укладання.
Отже, розглянемо далі те, які бувають основні види, а також характеристику змісту договорів.
Загальна класифікація договорів
Слід зазначити, що всі договори, варіанти яких передбачені різними сферами законодавства, можуть бути розділені на кілька видів, залежно від різних критеріїв.
За кількістю суб’єктів договори можуть бути багатосторонніми або односторонніми. Що стосується багатосторонніх, то даний вид договору передбачає участь в укладанні угоди декількох суб’єктів – двох і більше. Якщо говорити про односторонні, то їх не можна відносити до категорії угод, оскільки даний тип являє собою, швидше, волевиявлення окремої особи. Яскравими прикладами таких договорів виступають заповіт та згоду на прийняття в дар конкретного об’єкта.
В основній характеристиці договорів вказується також можливість їх поділу за ще однією ознакою – з моменту вступу в законну силу. Так, в залежності від даного фактора вони можуть бути консенсуальными, тобто такими, які знаходять все властивості в той момент, коли сторони досягли згоди по всім умовам, визначеним у договорі. Прикладами таких можуть виступати договори, укладені щодо позики, поставки вантажів, а також зберігання основного предмета. Другий тип угоди – реальний. До даного виду відносяться всі ті договори, які вважаються укладеними в той момент, коли відбулася фактична передача об’єкта, відносно якого було складено угоду.
Ще один критерій передбачає їх поділ залежно від возмездности. Так, якщо в основному змісті угоди присутня наявність факту передачі матеріальних цінностей, виражених у будь-якій формі, в обмін на надання послуги або об’єкта, що виступає предметом договору, то дана операція буде називатися оплатній. У тому випадку, якщо ця обставина не передбачається, то договір відноситься до групи безоплатних. Яскравим прикладом другого типу угоди визнається договір дарування.
В залежності від того, який характер мають укладені угоди, їх можна розділити на додаткові і основні. Слід зазначити, що в даному випадку перші, як правило, є похідними від других і, як наслідок, не можуть виступати в якості основного посвідчення угоди без головного акта. Фахівці в галузі юриспруденції також відзначають і те, що на практиці основний договір не буде визнаний недійсним у тому разі, якщо таким буде визначено додатковий. Які угоди виступають у вигляді додаткових? Яскравим прикладом такого є те, яке полягає для забезпечення будь-якого зобов’язання, передбаченого в основному акті.
Ще один критерій договорів передбачає їх розподіл на основні та попередні. Особливість попередніх договорів полягає в тому, що всі вони можуть бути укладено в усній формі, що, як правило, не стосується основних. В процесі його укладання необхідно вказати найголовніші умови, які має передбачати основну угоду, після чого приступати до підготовки його проекту та підписання. На ділі попередній договір має досить вагому юридичну силу, він також захищається в законному порядку. У тому випадку, якщо одна із сторін будь-якими способами починає ухилятися від зобов’язань підписання основного договору у встановлений строк, друга має повне право подати позов до суду про це. Однак у даній ситуації неможливо зобов’язати уклоняемую бік здійснити виконання того зобов’язання, яке наказується основною угодою.
Звичайно ж, найбільш широкою є правова характеристика договорів, що здійснюється в залежності від предмета, відносно якого вони полягають. Залежно від цього критерію можна виділити ті, які передбачають передачу майна, причому дана дія може здійснюватися як на постійній основі (договір купівлі-продажу), так і на тимчасовій (оренда). А також, розглядаючи представлену вище коротку характеристику договорів, можна виділити ті угоди, зміст яких передбачає виконання робіт певного характеру. Яскравим прикладом такого виступає договір підряду, сам підряд може бути, наприклад, будівельним, на виконання вишукування, побутовим.
Окрему увагу слід приділити тим договорами, зміст яких передбачає виконання послуг певного характеру. Проводячи порівняльну характеристику умов договорів, можна помітити те, що в угодах іншого типу завжди передбачається кінцевий результат у вигляді матеріальної або іншої вигоди. Що стосується договорів, які передбачають виконання конкретних дій з надання послуги однієї з сторін, то в них важливий факт вчинення певного діяння, а не результат.
Велике значення у правовій практиці мають установчі договори, які складаються перед тим, як утворюється нова юридична особа. Проте дана група угод є специфічною і може застосовуватися виключно вузьким переліком питань.
Купівля-продаж
Даний вид договору вважається одним з найпоширеніших. Він являє собою угоду, яку можуть укладати між собою дві сторони. Роблячи характеристику договору купівлі-продажу, слід розуміти те, що дана угода є виключно відплатними, тобто передбачає передачу грошей чи інших матеріальних цінностей за певний предмет, який його утриманні іменується товаром. В рамках цієї угоди здійснюється передача об’єкта договору від однієї сторони до іншої, тобто від продавця до покупця.
У тому разі, якщо предметом купівлі-продажу є земельна ділянка, житловий будинок або, наприклад, великий майновий комплекс, то в такому випадку договір обов’язково повинен бути укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально.
У загальній правовій характеристиці договору купівлі-продажу говориться про те, що він відноситься до категорії консенсуальных. Це означає те, що угода, укладена про оплатній передачі майна, вступає в законну силу в момент передачі предмета, щодо якого було укладено угоду.
Що стосується основної мети договору, то вона полягає в перенесенні права власності на ту річ, яка виступає предметом угоди, на того чоловіка, який в рамках підписаної угоди є покупцем. Дане право переходить від однієї людини до іншої виключно в момент укладення угоди і ніяк не раніше. У деяких випадках майно, яке відчужується, повинно бути зареєстровано у законному порядку на користувача, який є новим його власником.
У характеристиці договору купівлі-продажу йдеться також і про його предмет. В якості такого може виступати як майно, так і певного роду права.
Оренда
В юридичній характеристиці договору оренди йдеться про те, що ця угода також являє собою оплатне і передбачає надання будь-якого майна однієї із сторін у тимчасове користування. На ділі дві сторони в цьому договорі іменуються як орендар і орендодавець.
У правовій характеристиці договору найму йдеться про те, що він вважається укладеним у той момент, коли відбулося фактичне угода сторін по всіх основних його положень. У тому випадку, якщо мова йде про угоду, підписану у відношенні житлового приміщення, то він буде вважатися укладеним у той момент, коли власник майна надасть його використання.
Що стосується платності договору оренди, в характеристиці його говориться про те, що вартість користування річчю, нерухомістю або іншим об’єктом, виступають його предметом, повинна вимірюватися виключно виходячи з того, які витрати необхідні на його утримання. У тому випадку, якщо угода укладається між фізичними особами, то сума платежів може не вказуватися в його змісті, а якщо сторонами виступають юридичні особи, то відсутність цього пункту може стати причиною визнання документа і, відповідно, здійсненої угоди недійсними. В якості оплати за згодою сторони можуть передбачити не тільки грошовий розрахунок, але і матеріальний, представлений у будь-яких інших цінностях або послугах. Оплата повинна проводитися регулярно, раз на місяць. однак при необхідності сторони можуть передбачити й іншу періодичність твори розрахунку.
Що стосується правових наслідків, то право власності на майно залишається у його законного власника, незважаючи на те, що фактичне користування річчю здійснює орендар.
Що стосується строку дії, то в характеристиці договору оренди йдеться про те, що дана угода є строковим. Це означає, що воно може бути укладена на будь-який період, обумовлений сторонами особисто.
Страхування
Якщо говорити про загальну характеристику договору страхування, то в першу чергу слід відзначити те, що він являє собою угоду, укладену між двома особами, які його утриманні іменуються як страхувальник і страховик. Однак фахівці в галузі права зазначають, що на ділі сторонами угоди може бути і більша кількість осіб. зокрема, ними можуть бути і застраховані боку, а також бенефіціар.
Розглядаючи коротку характеристику договору страхування, неодмінно слід відзначити те, що одна із сторін цієї угоди неодмінно представлена юридичною особою, яка до того ж має ліцензію певного характеру. Даний дозвіл на заняття страховою діяльністю має бути видано у відповідності з чинним законодавством (Закон “Про страхування”). Це юридична особа може бути представлено у вигляді товариства: командитного, з додатковою відповідальністю, повного або акціонерного.
Що стосується страховиків, то в їх ролі можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. У другому випадку має значення наявність дієздатності людини.
Виробляючи характеристику договору страхування, необхідно чітко обмежувати те, що може бути його предметом. У якості такого можуть виступати як матеріальні, так і нематеріальні цінності. Зокрема, їм можуть бути життя, здоров’я, майно, а також відповідальність. Залежно від предмета, що розглядається тип договорів у юридичній практиці поділяють на особисті, майнові та ті, які передбачають страхування відповідальності.
Якщо говорити про загальний зміст даного договору, то воно складається в тому, що одна сторона зобов’язується в певному порядку вносити страхові платежі в установленій сумі, а страховик зобов’язується виплатити обумовлену в договорі суму в тому разі, якщо настане приписаний за договором страховий випадок.
Трудовий
Кожен раз, влаштовуючись на роботу, людина стикається з тим, що йому пропонується укладення трудового договору або, як його ще називають, контракту. Слід зазначити, що він може бути представлений тільки у письмовій формі. У змісті документа зазначаються дані щодо того, що одна сторона угоди повинна виконати певні дії, пов’язані з трудовими обов’язками, а друга – оплатити йому зроблену роботу, тобто видати заробітну плату. У загальній характеристиці трудового договору йдеться про найменування сторін у ньому – ними є працівник і роботодавець.
Одним з істотних відмінностей даного виду угоди від багатьох інших є те, що сторони в ньому не є рівними, як, наприклад, у договорі купівлі-продажу, характеристика якого наведена вище. Це обумовлено тим, що працівник має певні обов’язки, пов’язані з підпорядкуванням встановленим на підприємстві, де ведеться його діяльність, правил розпорядку, а також іншим вимогам, що діють в межах організації. Що стосується роботодавця, то він також має перед працівником певні обов’язки, але вони не виражені як підпорядкування, а складаються лише у забезпеченні чого-небудь (наприклад, нормальними умовами праці, соціальним пакетом, заробітною платою тощо).
Що стосується змісту договору, то воно повинно бути складено на підставі норм, представлених у Трудовому кодексі, який зараз діє в межах РФ. У деяких випадках особливі вимоги до внутрішньої частини угоди визначаються текстами колективних договорів.
У загальній характеристиці трудового договору також йдеться про те, що він може бути укладений як на визначений термін, так і в безстроковому порядку. Якщо мова йде про контракт, то період його тривалості не може становити більше п’яти років.
Перевезення
Між двома сторонами може бути укладений і договір перевезення. В його рамках одна сторона бере на себе зобов’язання доставити конкретний вантаж у певне місце призначення, підтримуючи при цьому його належний вигляд, а друга сторона – надати об’єкт угоди та оплатити його транспортування в певному розмірі. В залежності від того, який тип вантажу і по яких каналах буде доставлятися, здійснюється законодавче регулювання угоди.
У характеристиці договору перевезення йдеться про те, що даний вид угоди може передбачати наявність третьої сторони. У ролі неї може виступати особа, яка має здійснити приймання вантажу в пункті призначення і згодом доставити його одержувачеві. Однак дана вимога не є обов’язковим, так як в особі одержувача та приймальника може виступати один і той ж людина або організація.
Що стосується оплати послуги, то вона здійснюється за встановленим тарифом, але в тому випадку, якщо він відсутній, то плата може стягуватися за домовленістю сторін. Якщо говорити про терміни, то вони також повинні бути обумовлені сторонами індивідуально і визначені в залежності від того, наскільки є товар швидкопсувним, вибраний для транспортування, а також від відстані, яку необхідно подолати транспортному засобу, везущему його.
За фактом прийому доставленого об’єкта одержувач повинен перевірити його цілісність, а також те, чи відповідає його вид і вага того, що було заявлено відправником. У тому випадку, якщо зазначені показники не відповідають документально підтвердженої дійсності, одержувач має право відмовитися від прийняття товару, а також від оплати наданої перевізником послуги.
Господарський
Здійснюючи загальну характеристику договорів різного типу, слід розуміти те, що поряд з простими існують угоди, у змісті яких передбачені особливі умови. До числа таких належить і господарський договір.
Особливість цієї угоди полягає в тому, що воно може бути укладено виключно між суб’єктами, які займаються веденням господарської діяльності. Якщо проводити порівняльну характеристику договорів, то також можна помітити і те, що цей вид угоди передбачає включення в число його основних положень спеціальних вимог, які є в Господарському кодексі РФ. Крім цього, можуть застосовуватись і норми, які передбачені іншими нормативними актами, які використовуються підприємствами-сторонами у своїй діяльності.
