Діагностичний процес
Діагностика портальної гіпертензії являє собою тривалий процес, адже важливо не тільки виявити порушення кровотоку, але і визначити причину його виникнення.
- Для початку лікар вивчає анамнез, збирає інформацію про симптоми, які турбують пацієнта. Під час загального огляду фахівець зазначає, чи має місце пожовтіння склер, має місце болючість в правому підребер’ї при пальпації.
- Загальний аналіз крові допомагає виявити зменшення кількості тромбоцитів, червоних і білих кров’яних тілець.
- Обов’язковою є і коагулограма, яка допомагає виявити порушення згортання крові, зокрема, зниження швидкості утворення тромбів.
- Також кров досліджують на наявність маркерів різних видів вірусних гепатитів.
- Проводиться загальний аналіз сечі, який допомагає визначити наявність тих чи інших порушень в роботі нирок і сечовивідних шляхів.
- Інформативною є і фіброезофагогастродуоденоскопія. Під час процедури лікар з допомогою ендоскопа ретельно оглядає внутрішні поверхні стравоходу, шлунка, верхніх відділів тонкого кишечника. Дослідження допомагає визначити наявність виразок, ерозій, розширених вен.
- Під час ультразвукового дослідження органів черевної порожнини фахівець може точно визначити розміри селезінки та печінки, вивчити їх структуру, перевірити на наявність новоутворень. Таким же чином можна виявити вільну рідину в черевній порожнині.
- Доплерографія допомагає оцінити роботу портальних і печінкових вен, а також обсяг крові в судинах, побачити місця їх звуження і розширення.
- Іноді проводиться і рентген-контрастне сканування. У досліджуваний посудину вводять спеціальну речовину, а потім за допомогою відповідного обладнання стежать за пересуванням контрасту. Така процедура дозволяє ретельно вивчити характер кровотоку.
- Інформативними є результати комп’ютерної та магнітно-резонансної томографий. Лікар може вивчити тривимірні знімки потрібних органів, оцінити їхню будову, побачити судини і місця їх пошкоджень.
- Вимірюють кров’яний тиск у ворітній системі (в нормі воно може змінюватися в межах від 5 до 10 мм рт. ст.).
- Якщо є підозри на ураження серця і перикарда, то пацієнта відправляють на ехокардіографію.
- Еластографія дозволяє визначити наявність фіброзних змін в тканинах печінки.
- Поставити остаточних діагноз допоможе біопсія печінки з подальшим лабораторним дослідженням взятих зразків.
- При наявності неврологічних симптомів пацієнта відправляють на консультацію до психіатра. Порушення пам’яті, підвищена дратівливість, сонливість – все це може свідчити про розвиток печінкової енцефалопатії.
