Де прийом використовувався вперше?
Але які філософські та літературні витоки потоку свідомості? Найдавнішим твором, у якому використовувався дана техніка, були «Метаморфози» Овідія. А також однією з найбільш ранніх спроб використовувати цей прийом служить раптово переривається, то повторюваний «внутрішній монолог» Анни Кареніної. Присутні елементи даного методу в роботах Ф. Достоєвського, Ст. Ларбо.
Особливо широку популярність цей прийом отримав і в пізнішій літературі. Потік свідомості в літературі XX століття відображається у творах Ст. Вульф, М. Пруста, Р. Стайна. Прийом став популярним і в кінематографі. Найбільш характерними його представниками, які використали цей прийом, були В. Бергман, Ф. Фелліні. Широко стала використовуватися дана техніка і у психології, філософії.
Потік свідомості в літературі модернізму, представлений вже згаданими Ст. Вульф, М. Прустом, а також Д. Джойсом, використовується в якості основного інструменту оповідання. Даний прийом полягає в тому, щоб показати людину з його внутрішнього ракурсу, як б ізольованим від соціальної частини буття. При цьому точно фіксуються думки, почуття, несвідомі пориви. Коротко потік свідомості в літературі можна описати так: він дозволяє описати психічний процес у вигляді «потоку», «річки».
