Психологічна структура особистості – це що таке? Поняття, особливості, структура

Знання основ психології може стати в нагоді в житті кожного з нас. Вони дозволять максимально продуктивно досягати поставлених цілей. Розуміння психологічної структури особистості при цьому дасть можливість ефективно взаємодіяти з людьми. Знадобиться для цього й уявлення про те, як відбувається розвиток кожного індивідуума, і якими особливостями володіє даний процес. Зробити життя більш гармонійним, комфортною і продуктивною дозволять і знання про складові елементи, а також типи особистості. Спробуємо освоїти ці настільки важливі для кожного з нас основи.

Що таке особистість?

Та реальність, яка описується даним поняттям, що знаходить свій прояв у самій етіології терміна. Спочатку словом «особистість», або persona, називали акторські маски, закріплені за тими чи іншими типами дійових осіб. В римському театрі назва була дещо іншою. Там акторські маски називали «личинами», тобто обличчями, зверненими до аудиторії.

Пізніше слово «особистість» стало означати роль, а також самого актора. А ось у римлян термін persona набув більш глибокий сенс. Це слово вживалося з обов’язковим зазначенням тієї соціальної функції, яка була притаманна ролі. Наприклад, особа судді, особистість батька і т. д. Який з цього може бути зроблений висновок? За своїм первісним значенням поняття «особистість» вказувало на певну функцію людини або його соціальну роль.

Сьогодні психологія трактує цей термін дещо інакше. Вона вказує на особистість як соціально-психологічне утворення, що сформувалося завдяки життя індивіда в суспільстві. Людина, будучи істотою колективним, при вступі у відносини з оточуючими його людьми неодмінно набуває нові якості, які раніше у нього були відсутні.

Варто зазначити, що феномен особистості є унікальним. У зв’язку з цим у цього поняття на сьогоднішній день немає однозначного визначення. Так, особистістю називають людину, що володіє деяким набором психологічних властивостей, які є підставою для його вчинків, значущих для суспільства. Цей термін означає внутрішнє відмінність людини від всіх інших.

Також під особистістю розуміють соціальний суб’єкт в сукупності з його соціальними та індивідуальними ролями, звичками і уподобаннями, наявним досвідом і знаннями.

Означає це поняття і людини, самостійно будує і контролюючого своє життя, повністю відповідає за неї.

Супутні поняття

Термін «особистість» часто вживають з такими словами, як «людина» та «індивід». За своїм змістом усі ці терміни не є тотожними, але при цьому відокремити їх один від одного неможливо. Справа в тому, що аналіз кожного з цих понять дозволяє більш повно розкрити значення особистості.

Що таке людина? Поняття це відносять до родовим. Воно вказує на знаходження істоти на найвищій сходинці розвитку природи. Це поняття стверджує собою генетичну зумовленість у розвитку людських якостей та ознак.

Під індивідом розуміють окремого члена суспільства, розглянутого в якості унікальної сукупності наявних у нього вроджених і набутих якостей. Ті специфічні властивості і здібності, які є у людей (свідомість і мова, трудова діяльність тощо), не передаються їм по біологічній спадковості. Вони формуються протягом усього життя при засвоєнні тієї культури, яка створена попередніми поколіннями. Жодна людина не здатна самостійно виробити у себе систему понять і логічне мислення. Для цього він повинен брати участь у праці і в різних видах суспільної діяльності. Результатом цього є розвиток специфічних особливостей, які вже були раніше сформовані людством. Будучи живими істотами, люди підкоряються основними фізіологічними і біологічними законами. Якщо розглядати їх життя з соціальної точки зору, то тут вони перебувають у повній залежності від розвитку суспільних відносин.

Ще одним поняттям, тісно пов’язаним з «особистістю», є «індивід». Цей термін вказує на одиничного представника homo sapiens. У цьому як всі люди мають відмінності не лише за своїми морфологічними ознаками (кольором очей, зростання, тілесної конституції), але і психологічним властивостям, зреалізований в емоційності, темперамент і здібності.

Під терміном «індивідуальність» розуміють єдність наявних у людини унікальних особистісних властивостей. Дане поняття означає своєрідність психофізичної структури кожного з нас, в яке входить тип темпераменту, інтелект, психічні та фізичні особливості, життєвий досвід і світогляд. Цю багатогранність поняття «індивідуальність» зводять до позначення духовних якостей людини, а його сутність пов’язана зі здатністю людини бути самим собою, проявляючи самостійність і незалежність.

Етапи дослідження особистості

Проблема розуміння сутності людини як соціально-психологічного освіти не вирішена і до цього часу. Вона продовжує залишатися в списку найбільш інтригуючих таємниць і важких завдань.

В цілому в розуміння особистості та шляхів її формування вносять свою лепту різні соціально-психологічні теорії. Кожна з них дає своє пояснення того, чому мають місце індивідуальні відмінності між людьми і як відбувається розвиток і зміна індивіда протягом всього його життя. Проте вчені стверджують, що адекватної теорії особистості створити поки ще нікому не вдалося.

Теоретичні дослідження в цьому напрямі велися з найдавніших часів. Їх історичний період можна розбити на три етапи. Це філософсько-літературний і клінічний, а також експериментальний.

Витоки першого з них можна знайти в працях стародавніх мислителів. Причому тривав філософсько-літературний етап аж до початку 19-го ст. Основними проблемами, що розглядалися в даний період, були питання, що стосуються соціальної і моральної природи людини, її поведінки і вчинків. Перші дані мислителями визначення особистості були досить широкими, включаючи в себе все те, що є в людині, і все те, що він вважає своїм.

На початку 19-го ст. проблеми психології особистості стали предметом інтересу лікарів-психіатрів. Вони зайнялися систематичними спостереженнями за особистістю пацієнтів в клінічних умовах. При цьому дослідники вивчали життя хворого. Це дозволяло їм більш точно пояснити його поведінку. Результатами таких спостережень стали не тільки професійні висновку, безпосередньо пов’язані з діагностикою душевних захворювань і їх лікуванням. Світло побачили і загальнонаукові висновки, які стосуються природи людської особистості. При цьому бралися до уваги різні фактори (біологічний, психологічний). Структура особистості на цьому етапі стала проявлятися більш повно.

Клінічний період тривав до початку 20-го ст. Після цього проблеми особистості потрапили в поле зору професійних психологів, які раніше звертали свою увагу тільки на вивчення станів і пізнавальних процесів людини. Ці фахівці надали досліджень у цій області експериментальний характер. При цьому для точної перевірки висунутих гіпотез і отримання максимально достовірних фактів проводилася математико-статистична обробка даних. На основі отриманих результатів і будувалися теорії особистості. Вони включали в себе не умоглядні, а експериментально перевірені дані.

Теорії особистості

Під цим терміном розуміють сукупність припущень, або гіпотез про механізми розвитку людини і природи як соціально-психологічного утворення. Причому кожна з існуючих теорій особистості робить спроби не тільки пояснити поведінку індивіда, але і передбачити його. На сьогоднішній день їх існує кілька.

У їх числі:

Психодинамічна теорія особистості. Її другим, більш відомим назвою є «класичний психоаналіз». Автор цієї теорії – вчений з Австрії З. Фройд. У своїх працях він розглядав особистість як систему агресивних і сексуальних мотивів. При цьому він роз’яснював, що ці фактори врівноважуються захисними механізмами. Чим є психологічна структура особистості за Фрейдом? Вона виражається в індивідуальній сукупності окремих захисних механізмів, властивостей і блоків (інстанцій).

Аналітична. Ця теорія особистості за своєю суттю близька до висновків Фрейда З. і має з ними велика кількість спільних коренів. Найяскравішим представником аналітичного підходу до цієї проблеми можна назвати швейцарського дослідника К. Юнга. Відповідно до висловленої ним теорії, особистість є сукупністю вроджених, а також реалізованих нею архетипів. При цьому психологічна структура особистості визначена індивідуальним своєрідністю співвідношень. Вони стосуються певних блоків свідомого і несвідомого, властивостей архетипів, а також интровертированной і экстравертированной установки індивіда.

Гуманістична. Основними представниками цієї теорії особистості є Маслоу А. і К. Роджерс. На їхню думку, головним джерелом у розвитку індивідуальних якостей людини є вроджені тенденції, які передбачають самоактуализацию. А що означає поняття «особистість»? В рамках гуманістичної теорії цей термін відображає той внутрішній світ, який характерний для людського «Я». Що при цьому можна назвати психологічною структурою особистості? Це не що інше, як індивідуальне співвідношення між реальним та ідеальним «Я». При цьому в поняття психологічної структури особистості цієї теорії включається і той індивідуальний рівень розвитку, яким володіє потреба до самоактуалізації.

Когнітивна. Суть цієї теорії особистості близька до розглянутої вище гуманістичної. Але при цьому у неї все ж є ряд досить істотних відмінностей. Основоположником цього підходу, американським психологом Дж. Келлі, було висловлено думку про те, що кожна людина у своєму житті хоче знати лише те, що з ним сталося, і які події чекають його в майбутньому. Відповідно до даної теорії, під особистістю розуміють систему індивідуальних організованих конструкторів. В них і відбувається переробка, сприйняття та інтерпретація отриманого людиною досвіду. Якщо розглядати коротко психологічну структуру особистості, то, згідно думку, висловлену Дж. Келлі, її можна виразити в якості індивідуальної і своєрідної ієрархії конструкторів.

Поведінкова. Цю теорію особистості називають ще й «наученческой». Цей термін має свої пояснення. Справа в тому, що головною тезою поведінкової теорії є твердження про те, що особистість людини являє собою продукт навчання. Вона є системою, в яку входять, з одного боку, соціальні навички та умовні рефлекси, а з іншого – сукупність внутрішніх факторів, у числі яких самоэффективность, суб’єктивна значущість і доступність. Якщо коротко викласти психологічну структуру особистості згідно поведінкової теорії, то, на думку її автора, вона являє собою складно організовану ієрархію соціальних навичок або рефлексів. Провідна роль у ній належить внутрішнім блокам доступності, суб’єктивної значущості та самоефективності.

Діяльнісна. Ця теорія особистості найбільш популярна у вітчизняній психології. Найбільший внесок у розвиток діяльнісної гіпотези внесли А. В. Брушлинский, К. А. Абульханова-Славська та С. Л. Рубінштейн. В рамках даної теорії особистість являє собою свідомий об’єкт, який займає певне положення в суспільстві. При цьому вона виконує певну соціально-корисну функцію. Що являє собою при цьому психологічна структура особистості людини? Вона є складно організованою ієрархією певних блоків, що складаються з спрямованості, самоконтролю, характеру і здібностей, окремих властивостей, а також системних буттєвих і экзистециональных якостей індивіда.

Диспозициональная. Прихильники цієї теорії вважають, що особистість у своїх головних джерел для розвитку, використовує фактори, характерні для генно-средового взаємодії. Причому у цієї гіпотези існують різні напрямки. Представники деяких з них вважають, що основний вплив на особистість має генетика. Існує і явно протилежна думка. Представники дещо інших напрямів диспозиційної теорії стверджують, що основний вплив на індивіда має все ж середовище. Але тим не менш диспозициональное розгляд проблеми вказує на особистість як складну систему темпераменту або формально-дина
мічних якостей. Сюди ж входять основні риси людини і його соціально-обумовлені властивості. Психологічна характеристика структури особистості, дана представниками диспозициональной теорії, виражається в організованій ієрархії певних біологічно детермінованих якостей. Причому всі вони включені в якісь співвідношення, що дозволяє утворювати певні типи чорт і темпераменту. Крім того, одним з елементів структури психологічних властивостей особистості є сукупність, що включає в себе змістовні властивості. Вони також впливають на індивідуальність людини.

Структура особистості

Дане поняття в психології жодним чином не зачіпає відносини індивіда з навколишнім світом і соціумом. Воно розглядає їх тільки з точки зору певних властивостей.

Поняття та психологічна структура особистості найбільш детально стали вивчатися у другій половині 20-го ст. В цей період кожної людини дослідники стали представляти епіцентром соціального і індивідуального. Все більша кількість вітчизняних психологів стало схилятися до думки про те, що особистість являє собою складний вузол, в який вплетені суспільні відносини. Це дозволило зробити висновок, що дане поняття є певною мірою самовираження, індивідуальної активності, творчості, самоствердження. Крім цього, особистість стала розглядатися як суб’єкт історії, здатний існувати лише у соціальної цілісності.

Головною передумовою для її становлення при цьому є діяльність. Цей факт остаточно визнаний вітчизняними дослідниками. Які взаємини діяльності і особистості? Психологічна структура діяльності дозволяє судити про неї як про суб’єктивному факторі. При цьому її основним продуктом та умовою існування є сама людина, певним чином ставиться до навколишнього світу. Свідомість людей формується виходячи із структури діяльності, основна мета якої полягає у задоволенні потреб. Ті блага, які людина отримує в результаті своєї праці, передусім мають місце в його уяві. Сюди ж закладено і те, що визначає структуру особистості кожного з нас.

Так що ж означає це поняття? Психологічна структура особистості в психології – це системне цілісне утворення. Воно являє собою сукупність певних соціально значущих якостей, відносин, позицій, вчинків і алгоритмів дій людини, які склалися у нього прижиттєво і які визначають його діяльність та поведінку.

Найважливішими елементами психологічної структури особистості є такі її властивості, як характер і спрямованість, здібності та темперамент, життєвий досвід, персональні особливості відбуваються в індивіді психологічних процесів, психічні стани, характерні для конкретної людини, самосвідомість і ін. Причому всі ці риси купуються людьми поступово, паралельно з процесом навчання соціальним навичкам.

Розвиток психологічної структури особистості є продуктом життєвого шляху, пройденого людиною. Яким чином функціонує дане освіта? Це стає можливим при взаємодії всіх компонентів психологічної структури особистості. Вони являють собою індивідуальні якості людини. Розглянемо їх докладніше.

Спрямованість

Це один з основних елементів психологічної структури особистості. Що ж являє собою спрямованість?

Це перший компонент в психологічній структурі особистості. Спрямованість особистості уособлює собою її інтереси, установки і потреби. Один з цих компонентів і визначає всю діяльність людини. Він відіграє провідну роль. Всі ж інші елементи психологічної структури особистості у сфері спрямованості лише підлаштовуються до нього і на нього спираються. Так, у людини може бути потреба в чомусь. Однак ніякого інтересу до певної речі він не проявляє.

Здібності

Це другий з існуючих елементів психологічної структури особистості. Здібності надають людині можливість самореалізації у певній сфері діяльності. Вони являють собою індивідуально-психологічні якості особистості, що забезпечують успіх людини у спілкуванні і роботі. При цьому здібності не можна зводити до навичок, умінь і знань, які є у людини.

Адже цей елемент у соціально-психологічній структурі особистості лише забезпечує їх більш легке придбання, подальшу фіксацію, а також ефективне застосування на практиці.

Здібності класифікують на:

Природні (природні). Такі здібності пов’язані з вродженими задатками людини і обумовлені її біологічними особливостями. Їх формування відбувається при наявному в індивіда життєвому досвіді і при використанні механізмів навчання, що представляють собою умовно-рефлекторні зв’язки.

Специфічні. Ці здібності бувають загальними, тобто визначають успіхи людини в різних напрямках діяльності (пам’ять, мова тощо), а також спеціальними, характерними для певної області (математики, спорту тощо).

Теоретичні. Ці здібності в психологічній структурі особистості визначають схильність індивіда до абстрактного і логічного мислення. Вони лежать в основі успіхів людину до здійснення конкретних практичних дій.

Навчальні. Ці здібності безпосередньо впливають на успіх педагогічного впливу на людину, засвоєння навичок, вмінь та знань, що приходять до формування основних життєвих якостей.

Існують також здатності до спілкування з людьми, предметної діяльності, пов’язані з взаємодією людей з технікою, природою, художніми образами, знаковою інформацією і т. д.

Варто зазначити, що здібності є утвореннями не статичними. Вони перебувають у динаміці, а їх первісне формування та подальший розвиток є наслідком організованої певним чином діяльності, а також спілкування.

Характер

Це третій за значимістю з усіх існуючих компонентів психологічної структури особистості. Характер проявляється через поведінку людини. Саме тому визначити його і спостерігати надалі є завданням нескладною. Недарма людини найчастіше судять тільки за його характером, не враховуючи при цьому здібності, спрямованість і інші якості.

При вивченні особливостей психологічної структури особистості характер виступає як досить складна категорія. Адже він включає в себе емоційну сферу, вольові і моральні якості, а також інтелектуальні здібності. Всі вони в сукупності головним чином і визначають вчинки.

Окремі компоненти характеру пов’язані один з одним і знаходяться у взаємній залежності. У цілому вони утворюють єдину організацію. Її й називають структурою характеру. Дане поняття включає в себе дві групи рис, тобто тих чи інших особливостей особистості, які регулярно виявляються в самих різних сферах діяльності людини. Саме за ними можна давати припущення про можливі вчинках індивіда в певних умовах.

У першу групу входять риси, які виражають спрямованість особистості, тобто її цілі та ідеали, схильності та інтереси, установки і стійкі потреби. Це ціла система відносин між людиною і навколишньою дійсністю, що представляє собою характерні тільки для цього індивіда методи здійснення подібних відносин. У другу групу входять вольові риси характеру. Розглядаються в ньому і емоційні прояви.

Воля

Поняття та психологічна структура особистості включають в себе і цей компонент. Що таке воля? Це здатність людини свідомо регулювати свої вчинки і дії, що вимагають певного подолання зовнішніх і внутрішніх труднощів.

На сьогоднішній день поняття волі почало втрачати наукову цінність в області психології. Замість цього терміна все частіше ставлять мотив, суть якого визначена потребами людини і тими явищами, які безпосередньо з ними пов’язані.

Воля є одним із специфічних і істотних властивостей у поведінці людей. При цьому вона має свідомий характер. Подібна обставина дозволяє людині знаходитися на недоступному для тварин рівні. Присутність волі дає можливість людям усвідомлювати поставлену мету, а також засоби, необхідні для її досягнення, які визначаються ще до початку діяльності. Більшістю психологів воля розглядається як свідомого характеру поведінки. Подібну думку дозволяє дати визначення будь-якої активності людини. Її можна вважати одним з напрямків волевиявлення, оскільки така діяльність передбачає наявність усвідомленої мети. Причому основну природу даного компонента можна виявити в структурі всього поведінки людини в цілому, а для її з’ясування знадобиться виявити особливість змістовної сторони вчинків, їх мотиви і джерела.

Темперамент

Даний елемент в психологічній структурі особистості являє собою динаміку і енергію поведінки людини. Виходячи з темпераменту, проявляються швидкість, сила і яскравість емоційного реагування індивіда.

Цей елемент психологічної структури особистості є вродженим. Його фізіологічні основи були вивчені академіком В. П. Павловим. У своїх роботах вчений звернув увагу на те, що темперамент залежить від типу нервової системи, які були охарактеризовані ним наступним чином:

Нестримний. Цей тип вищої нервової діяльності є неврівноваженим, рухомим і сильним. Він відповідає темпераменту холерика.

Живий. Це врівноважений, але в той же час рухливий і сильний тип нервової системи. Він характерний для сангвініків.

Спокійний. Під ним розуміють інертний, врівноважений і сильний тип НС. Такий темперамент можна зустріти у флегматиків.

Слабкий. Малорухливий, неврівноважений і слабкий тип НС. Даний темперамент зустрічається у меланхоліків.

Ті відмінності, які мають місце між людьми, досить багатопланові. Саме тому іноді стає так складно зрозуміти людину, уникнути конфліктів з ним і прийняти правильну лінію поведінки. Для того щоб глибше зрозуміти інших людей, і потрібні наведені в цій статті психологічні знання, які варто застосовувати в поєднанні з спостережливістю.