Далі – гірше
Відсутність адекватної медичної терапії стає причиною різних важких наслідків для здоров’я дитини. Викривлення хребетного стовпа ініціює формування горба, потовщення кісток. Таз недорозвинений, з-за чого хрящова тканина формується неправильно. З часом це стає причиною дисплазії суглобів. Одночасно спостерігається плоскостопість. У багатьох хворих рахітом череп асиметричний.
Всі описані ускладнення – достатній привід для отримання статусу інваліда. Симптоми будуть супроводжувати хворого на все життя – всі скелетні деформації стійкі і незворотні.
Що робити?
Щоб діагностувати хворобу, необхідно взяти зразки крові на аналіз і призначити деякі інструментальні обстеження. Педіатр направляє на огляд до ортопеда, хірурга – саме ці лікарі працюють з дітками, хворими на рахіт. Для виявлення всіх особливостей стану пацієнта роблять такі обстеження:
- беруть кров на біохімію для аналізу на предмет вмісту мінералів;
- проводять КТ, роблять рентгенівський знімок, виявляючи осередки ураження.
Отримана з обстежень інформація – база для підбору оптимального терапевтичного підходу. Якщо дослідження показали, що рахіту немає, але є висока ймовірність його розвитку в найближчому майбутньому, лікар призначає профілактичні заходи.
