Світське будівництво
Суспільне життя в середньовічній Європі була досить замкнутою. Міські поселення утворювалися там, де раніше були охоронні прикордонні табору Римської Імперії. Багато з них були на значному видаленні друг від друга, а ще відокремлено стояли володіння феодалів, навколо яких також почали селитися люди. З-за неможливості швидко переміщатися між віддаленими поселеннями багато з них жили майже ізольовано один від одного. Тому в архітектурі різних місцевостей є свої особливості. Так, романська архітектура Німеччини лише віддалено схожа на англійську, як і остання на італійську. Але все ж у них у всіх є спільні риси.
Як вже говорилося раніше, в ті часи було багато війн, які принесли з собою кочові племена. Також траплялися суперечки між феодалами за право володіння тією чи іншою територією. Тому потрібні були засоби пасивного захисту. Ними стали форти і замки.
Їх облаштовували на обривистих берегах річок, на краю скелі, що оточували ровом. Велике значення тут грали зовнішні стіни. Їх робили високими і товстими з каменю або цегляних блоків. Вхід у фортецю був один або кілька, але обов’язково всі вони повинні були швидко перекриватися, відрізаючи шлях противнику всередину.
В центрі міста або замку розташовувалася вежа феодала – донжон. Вона була в кілька поверхів, кожен з яких мав своє призначення:
- у підвалі – в’язниця;
- на першому – комори;
- другий – кімнати власника і його сім’ї;
- третій – покої прислуги;
- дах – місце для дозорних.
В романській архітектурі замки грали городообразовывающую роль. У них селилися феодали з родичами і прислугою. За стінами також мешкали й ремісники, які постачали феодала і жителів навколишніх селищ необхідними предметами побуту. З цієї причини, а також тому, що християнство займало одну з головних позицій в політиці того часу в замку був храм або капела.
У осіб царської крові замки були особливо великими і пишними. В них могли жити сотні людей. На подвір’ї будувалися десятки господарських приміщень. Також характерною особливістю таких укріплень було наявність таємних підземних ходів, які під час облоги дозволяли залишати замок і робити вилазки в табір ворога для розвідки або диверсійної роботи.
