Обмундирування і оснащеність римських військових
А яким же було обмундирування і оснащеність солдатів? Військовий підрозділ в римській армії було досить непогано технічно оснащене й мало непогане обмундирування. В бою легіонери вельми успішно застосовували меч, завдаючи ворогові більшою мірою колючі рани.
Дуже часто використовувався пилум – дротик довжиною більше двох метрів, на кінці якого було встановлено залізний стрижень з двухшипным або пірамідальним наконечником. Для короткої дистанції пилум був ідеальним зброєю, що вносить сум’яття в побудови ворога. У деяких ситуаціях завдяки даній зброї римські військові пронизували щит ворога і наносили смертельні поранення йому.
Щит легіонера мав вигнуту овальну форму. У жаркому бою він багато в чому допомагав уникнути поранень. Ширини щита римського воїна становила 63,5 сантиметрів, а довжина – 128 сантиметрів. При цьому даний предмет був обтягнути шкірою теляти, а також повстю. Його вага становила 10 кілограм.
Меч римського військового був досить короткий, але дуже гострий. Прозвали такий вид зброї гладиус. У період правління імператора Августа в Стародавньому Римі був винайдений вдосконалений меч. Саме він витіснив старі модифікації цієї зброї і фактично одразу ж придбав особливу популярність у військовій справі. Ширина леза його становила 8 сантиметрів, а довжина – 40-56 сантиметрів. Важило це знаряддя, що наводить паніку на ворожі війська, щодо німого – від 1,2 до 1,6 кілограм. Для того щоб меч мав презентабельний зовнішній вигляд, його піхви обробляли оловом або сріблом, а потім ретельно прикрашали різними незвичайними композиціями.
Крім меча, ефективним в бою міг стати і кинджал. Зовні за структурою він був дуже схожий з мечем, однак лезо у нього було більш короткий (20-30 сантиметрів).
Зброю римських солдатів були дуже важкі, проте не всі військові підрозділи їх використовували. Ряд підрозділів, в обов’язки яких ходила організація перестрілки з противником, а також підкріплення для діючої кавалерії, були легко обмундированы, тому не носили важкі обладунки. Вага кольчуги у легіонерів міг різнитися в діапазоні від 9 до 15 кілограм. А ось якщо кольчуга була додатково забезпечена ще наплічниками, вона могла важити і близько 16 кілограм. Матеріал, з якого вона виготовлялася найчастіше – це залізо. Бронзові обладунки хоч і зустрічалися, але значно рідше.
