Як розпізнати недугу
Діагностика пієлонефриту зазвичай не представляє труднощів. Щоб підтвердити захворювання, лікар проводить огляд хворого, звертаючи особливу увагу на його загальний зовнішній вигляд, робить замір температури тіла, частоти серцевих скорочень, показників артеріального тиску, пальпує живіт, поперек. Крім того, при підозрі на пієлонефрит спеціаліст направить пацієнта на проходження ряду клініко-лабораторних та інструментальних досліджень:
- Бактеріологічний посів сечі. Аналіз проводять з метою визначення збудника, що спричинив розвиток хвороби.
- Бактеріологічний посів крові. До такої діагностики вдаються тільки при наявності виражених ознак пієлонефриту з ускладненим перебігом.
- Розгорнутий аналіз крові. У результатах дослідження особливу увагу приділяють показником креатиніну – побічного продукту від нормального розпаду м’язових тканин. Речовина проходить ниркову фільтрацію і покидає організм з сечею. Функція нирок, пов’язана з його обробкою, називається кліренсом креатиніну. В лабораторії, що досліджує зразок крові пацієнта, визначають швидкість клубочкової фільтрації – швидкість проходження крові через нирки. У нормі рівень креатиніну в крові не повинен перевищувати 106 мкмоль на літр крові у дорослих чоловіків і 90 мкмоль у жінок.
- Загальний аналіз сечі. Лабораторне дослідження сечі практично завжди побічно вказує на ознаки пієлонефриту, про який говорить наявність лейкоцитів і білка в сечі.
- УЗД. З допомогою ультразвукового скринінгу фахівці виявляють абсцеси, наявність конкрементів у нирках і визначають причини застою сечі, оцінюють небезпеку вроджених дефектів сечовивідних шляхів.
- Комп’ютерна томографія. У проходженні КТ, як правило, не виникає необхідності, але якщо УЗД не дозволило лікарям побачити повну картину патологічного процесу, цей вид дослідження розставить всі крапки над «і».
Крім того, в діагностичний комплекс може входити і гінекологічний огляд. Вся справа в тому, що у жінок пієлонефрит має схожість з симптомами окремих венеричних захворювань.
