Можливі ускладнення
Ранні ускладнення скарлатини пов’язані з впливом стрептокока на органи. До них відносяться:
Запалення і збільшення лімфовузлів. Цей симптом завжди супроводжує скарлатину. Однак якщо вузли збільшені надмірно, досягають розмірів яйця і ускладнюють жування і ковтання, то це є не проявом хвороби, а ускладненням. У важких випадках може виникати аденофлегмона – гнійний запальний процес в підшкірній клітковині. Це теж є ускладненням, викликаним поразкою лімфовузлів.
Освіта вторинних гнійних вогнищ в інших органах. Найчастіше стрептокок вражає нирки і печінку. Таке ускладнення спостерігається у дітей, хворих важкими формами скарлатини.
Вторинні запальні процеси у середньому вусі (отит), щелепної пазусі (синусит), глотці (назофарингіт). Виникають внаслідок розповсюдження інфекції з горла в прилеглі органи.
Крововиливи. Виникають із-за впливу токсинів на судини. У хворих з’являються носові кровотечі або геморагічний висип.
Ураження токсинами серця і нирок. Такі ускладнення проявляються патологічними змінами стінок камер серця, брадикардією і зниженням артеріального тиску. Ураження нирок призводить до рідкісного сечовипускання, аж до анурії (повної відсутності утворення сечі).
Нерідко спостерігаються пізні наслідки скарлатини. Це патології аутоімунного походження, пов’язані з руйнуванням тканин організму власними антитілами. Найбільш часто після одужання від скарлатини у пацієнтів зустрічаються такі хвороби:
Ревматизм. Ураження суглобів спостерігаються приблизно через 2-3 тижні після одужання. Патологія часто проходить самостійно, але може перетікати в хронічну форму.
Гломерулонефрит. Це захворювання нирок є частим наслідком скарлатини. У хворих спостерігається набряклість обличчя і тіла, біль у попереку, високий артеріальний тиск. Без лікування хвороба схильна до хронізації.
Поразка серця. Відзначаються патологічні зміни в серцевих клапанах (мітральному і аортальному). Це теж пов’язано з аутоімунними процесами і утворенням антитіл. Така патологія потребує лікування (іноді навіть в хірургічному), так як самостійно не зникає і без терапії стає хронічною.
Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9