Під сталінським терором розуміють репресії, що почалися в Радянському Союзі в 20-ті роки і закінчилися в 1953-м. В цей період відбувалися масові арешти, створювалися спеціальні табори для політичних в’язнів. Точна кількість жертв сталінських репресій назвати не зможе жоден історик. За 58-й статті засудили більше мільйона чоловік.
Походження терміну
Сталінський терор торкнувся майже всі верстви суспільства. Більше двадцяти років радянські громадяни жили в постійному страху – одне невірне слово або жест могли коштувати життя. Не можна однозначно відповісти на питання про те, на чому тримався сталінський терор. Але безумовно, головна складова цього явища страх.
Слово terror в перекладі з латині – це “жах”. Метод управління країною, заснований на навіювання страху, правителі використовували з давніх часів. Для радянського вождя історичним прикладом став Іван Грозний. Сталінський терор – це в деякому роді більш сучасний варіант Опричнини.
Ідеологія
Повивальна бабка історії – так Карл Маркс назвав насильство. Німецький філософ бачив у безпеки, недоторканності членів суспільства тільки зло. Ідею Маркса використав Сталін.
Ідеологічна основа репресій, що почалися в 20-ті роки, була сформульована в липні 1928-му в “Короткому курсі історії ВКП”. Спершу сталінський терор представляв собою класову боротьбу, яка нібито була потрібна для опору повалених сил. Але репресії продовжувалися і після того, як всі так звані контрреволюціонери потрапили в табори або були розстріляні. Особливість сталінської політики полягала в повному недотриманні радянської Конституції.
Якщо на початку сталінських репресій органи держбезпеки боролися з противниками революції, то до середини тридцятих років почалися арешти старих комуністів – людей, безмежно відданих партії. Прості радянські громадяни вже боялися не тільки співробітників НКВС, але й один одного. Доносительство стало головним інструментом у боротьбі з “ворогами народу”.
Сталінським репресіям передували “червоний терор”, який почався в роки Громадянської війни. Ці два політичні явища мають багато схожих рис. Однак після закінчення Громадянської війни майже всі справи про політичні злочини будувалися на фальсифікації звинувачень. При “червоний терор” в тюрми саджали і розстрілювали насамперед незгодних з новим режимом, яких було чимало на етапах створення нової держави.
Справа ліцеїстів
Офіційно період сталінських репресій починається в 1922 році. Але одне з перших гучних справ відноситься до 1925-го. Саме в цьому році було сфабриковано особливим відділом НКВС справу за звинуваченням у контрреволюційній діяльності випускників Олександрівського ліцею.
15 лютого заарештували понад 150 осіб. Не всі вони мали відношення до вищеназваного навчального закладу. Серед засуджених були колишні студенти Училища правознавства та офіцери лейб-гвардії Семенівського полку. Заарештовані звинувачували у сприянні міжнародній буржуазії.
Багатьох розстріляли вже в червні. 25 осіб засуджено до різних термінів ув’язнення. 29 заарештованих були відправлені в заслання. Володимиру Шильдеру – колишньому викладачеві Олександрівського ліцею – на той момент було 70 років. Він помер під час слідства. До розстрілу засудили Миколи Голіцина – останнього голови Ради Міністрів Російської імперії.
Шахтинська справа
Звинувачення по 58-й статті були безглуздими. Людину, яка не володіє іноземними мовами і ніколи в житті не спілкувався з громадянином західного держави, запросто могли звинуватити в змові з американськими агентами. Під час слідства нерідко застосовувалися тортури. Витримати могли їх тільки найміцніші. Часто підслідні підписували визнання лише тільки для того, щоб завершити екзекуцію, яка тривала іноді тижнями.
У липні 1928 року жертвами сталінського терору стали фахівці вугільної промисловості. Це справа отримала назву “шахтинська”. Керівники донбаських підприємств звинувачували у саботажі, шкідництві, створенні підпільної контрреволюційної організації, сприяння іноземним шпигунам.
На 20-ті роки довелося кілька гучних справ. Аж до початку тридцятих тривало розкуркулення. Кількість жертв сталінських репресій порахувати неможливо, бо ніхто в ті часи ретельно статистику не вів. У дев’яності стали доступними архіви КДБ, але навіть після цього дослідники не отримали вичерпну інформацію. Однак оприлюднені були окремі розстрільні списки, що стали страшним символом сталінських репресій.
Великий терор — термін, який застосовується по відношенню до невеликого періоду радянської історії. Він тривав лише два роки – з 1937-го по 1938-й. Про жертви в цей період дослідники наводять більш точні дані. Заарештовано було 1 548 366 осіб. Розстріляно – 681 692. Це була боротьба із залишками капіталістичних класів”.
Причини “великого терору”
У сталінські часи була розроблена доктрина щодо посилення класової боротьби. Це був лише формальний привід для знищення сотень людей. Серед жертв сталінського терору 30-х років – письменники, вчені, військові, інженери. Для чого треба було позбавлятися від представників інтелігенції, фахівців, які могли б принести користь радянській державі? Історики пропонують різні варіанти відповідей на ці питання.
Серед сучасних дослідників зустрічаються ті, хто переконаний, що до репресій 1937-1938 років Сталін мав лише непряме відношення. Однак підпис його значиться майже в кожному розстрільному списку, крім того, є безліч документальних підтверджень його причетності до масових арештів.
Сталін прагнув до одноосібної влади. Будь-яке послаблення могло призвести до справжнього, а не вигаданого змови. Один із зарубіжних істориків порівняв сталінський терор 30-х років з якобінським терором. Але якщо останнє явище, що мало місце у Франції наприкінці XVIII століття, передбачало знищення представників певного соціального класу, то в СРСР піддавалися арешту і розстрілів часто не пов’язані між собою люди.
Отже, причиною репресій стало прагнення до одноосібної, беззастережної влади. Але потрібна була формулювання, офіційне обґрунтування необхідності масових арештів.
Привід
1 грудня 1934 року був убитий Кіров. Ця подія стала формальним приводом для політичних репресій. Вбивцю заарештували. Згідно з результатами слідства, знову ж сфабрикованої, Леонід Миколаїв діяв не самостійно, а як учасник опозиційної організації. Вбивство Кірова Сталін згодом використав у боротьбі з політичними супротивниками. Були заарештовані Зинов’єв, Каменєв і всі їхні прихильники.
Суд над офіцерами РСЧА
Після вбивства Кірова почалися судові процеси над військовими. Однією з перших жертв Великого терору став Р. Д. Гай. Воєначальника заарештували за фразу “треба прибрати Сталіна”, яку він виголосив у стані алкогольного сп’яніння. Варто сказати, що в середині тридцятих років виказування досягло свого апогею. Люди, які пропрацювали в одній організації багато років, переставали довіряти один одному. Писалися доноси не тільки ворогів, але і на друзів. Не тільки з корисливих міркувань, але і з страху.
У 1937 році відбувся судовий процес над групою офіцерів РСЧА. Їх звинуватили в антирадянській діяльності та сприяння Троцькому, який до того часу вже перебував за кордоном. В розстрільний список потрапили:
- Тухачевський М. Н.
- Якір В. Е.
- Уборевич В. П.
- Эйдеман Р. П.
- Путна В. К.
- Примаков В. М.
- Гамарник Я. Б.
- Фельдман Б. М.
Полювання на відьом тривала. В руках співробітників НКВС виявилася запис переговорів Каменєва з Бухаріним – йшлося про створення “право-лівої” опозиції. На початку березня 1937 року Сталін виступив з доповіддю, в якій говорилося про необхідність ліквідації троцькістів.
Згідно з доповіддю генерального комісара держбезпеки Єжова, Бухарін і Риков планували терор проти вождя. У сталінській термінології з’явився новий термін – “троцкисто-бухаринский”, що означає “спрямований проти інтересів партії”.
Крім вищезгаданих політичних діячів, було заарештовано близько 70 осіб. 52 розстріляно. Серед них були і ті, хто брав безпосередню участь у репресіях 20-х років. Так, розстріляли співробітників державної безпеки і політичних діячів Якова Агронома, Олександра Гуревича, Левона Мірзояна, Володимира Полонського, Миколи Попова та інших.
По “справі Тухачевського” залучався Лаврентій Берія, але йому вдалося пережити “чистку”. У 1941 році він зайняв посаду генерального комісара держбезпеки. Розстріляний Берія вже був після смерті Сталіна – в грудні 1953-го.
Репресовані вчені
У 1937 році жертвам сталінського терору стали революціонери, політичні діячі. А вже зовсім скоро почалися арешти представників абсолютно інших соціальних верств. У табору відправляли людей, які не мають ніякого відношення до політики. Про те, які наслідки сталінських репресій, нескладно здогадатися, прочитавши списки, представлені нижче. “Великий терор” став гальмом у розвитку науки, культури, мистецтва.
Вчені, які стали жертвами сталінських репресій:
- Матвій Бронштейн.
- Олександр Вітт.
- Ганс Гельман.
- Семен Шубін.
- Євген Переплекин.
- Інокентій Балановський.
- Дмитро Єропкін.
- Борис Нумеров.
- Микола Вавилов.
- Сергій Корольов.
Письменники і поети
У 1933 році Осип Мандельштам написав епіграму з явним антисталинским підтекстом, яку зачитав кільком десяткам осіб. Борис Пастернак назвав вчинок поета самогубством. Він виявився прав. Мандельштама заарештували, відправили у заслання в Чердинь. Там він здійснив невдалу спробу самогубства, а трохи пізніше, за сприяння Бухаріна, його перевели в Воронеж.
У 1937 році закінчився термін заслання. У березні поет виїхав разом з дружиною в підмосковний санаторій, де його заарештували повторно. Осип Мандельштам помер в таборі на сорок восьмому році життя.
Борис Пильняк в 1926 році написав “Повість непогашеного місяця”. Персонажі цього твору вигадані, принаймні, так стверджує автор у передмові. Але кожному, хто читав повість 20-х, ставало зрозуміло, що вона заснована на версії про вбивство Михайла Фрунзе.
Якимось чином твір Пільняка потрапило в друк. Але невдовзі було заборонено. Заарештований Пильняк був тільки в 1937 році, а до цього залишався одним з найбільш видаваних прозаїків. Справа письменника, як і всі подібні, було повністю сфабрикована – його звинуватили в шпигунстві на користь Японії. Розстріляли в Москві в 1937 році.
Інші письменники і поети, які зазнали сталінських репресій:
- Віктор Багров.
- Юлій Берзін.
- Павло Васильєв.
- Сергій Кличков.
- Володимир Нарбут.
- Петро Парфьонов.
- Сергій Третьяков.
Варто розповісти про відомому театральному діячеві, звинуваченого за 58-ю статтею і засудженим до вищої міри покарання.
Всеволод Мейєрхольд
Режисера заарештували наприкінці червня 1939 року. В квартирі його пізніше був проведений обшук. Через кілька днів вбили дружину Мейєрхольда Зінаїду Райх. Обставини її смерті досі не з’ясовані. Є версія, що вбили її співробітники НКВС.
Мейєрхольда допитували протягом трьох тижнів, катували. Він підписав усе, що вимагали слідчі. 1 лютого 1940 року Всеволода Мейєрхольда засудили до розстрілу. Вирок привели у виконання на наступний день.
У роки війни
У 1941-му з’явилася ілюзія скасування репресій. У сталінські довоєнні часи в таборах виявилося чимало офіцерів, які тепер потрібні були на волі. Разом з ними з місць позбавлення волі звільнили близько шестисот тисяч людей. Але це було тимчасове послаблення. В кінці сорокових почалася нова хвиля репресій. Тепер уже ряди «ворогів народу» поповнили солдати і офіцери, що побували в полоні.
Амністія 1953 року
5 березня помер Сталін. Через три тижні Верховна Рада СРСР видав указ, згідно з яким звільненню підлягала третина ув’язнених. На свободу вийшло близько мільйона чоловік. Але першими табору залишили не політичні в’язні, а злочинці, що миттєво погіршило кримінальну ситуацію в країні.
