Ідеологія
Повивальна бабка історії – так Карл Маркс назвав насильство. Німецький філософ бачив у безпеки, недоторканності членів суспільства тільки зло. Ідею Маркса використав Сталін.
Ідеологічна основа репресій, що почалися в 20-ті роки, була сформульована в липні 1928-му в “Короткому курсі історії ВКП”. Спершу сталінський терор представляв собою класову боротьбу, яка нібито була потрібна для опору повалених сил. Але репресії продовжувалися і після того, як всі так звані контрреволюціонери потрапили в табори або були розстріляні. Особливість сталінської політики полягала в повному недотриманні радянської Конституції.
Якщо на початку сталінських репресій органи держбезпеки боролися з противниками революції, то до середини тридцятих років почалися арешти старих комуністів – людей, безмежно відданих партії. Прості радянські громадяни вже боялися не тільки співробітників НКВС, але й один одного. Доносительство стало головним інструментом у боротьбі з “ворогами народу”.
Сталінським репресіям передували “червоний терор”, який почався в роки Громадянської війни. Ці два політичні явища мають багато схожих рис. Однак після закінчення Громадянської війни майже всі справи про політичні злочини будувалися на фальсифікації звинувачень. При “червоний терор” в тюрми саджали і розстрілювали насамперед незгодних з новим режимом, яких було чимало на етапах створення нової держави.
