Привід
1 грудня 1934 року був убитий Кіров. Ця подія стала формальним приводом для політичних репресій. Вбивцю заарештували. Згідно з результатами слідства, знову ж сфабрикованої, Леонід Миколаїв діяв не самостійно, а як учасник опозиційної організації. Вбивство Кірова Сталін згодом використав у боротьбі з політичними супротивниками. Були заарештовані Зинов’єв, Каменєв і всі їхні прихильники.
Суд над офіцерами РСЧА
Після вбивства Кірова почалися судові процеси над військовими. Однією з перших жертв Великого терору став Р. Д. Гай. Воєначальника заарештували за фразу “треба прибрати Сталіна”, яку він виголосив у стані алкогольного сп’яніння. Варто сказати, що в середині тридцятих років виказування досягло свого апогею. Люди, які пропрацювали в одній організації багато років, переставали довіряти один одному. Писалися доноси не тільки ворогів, але і на друзів. Не тільки з корисливих міркувань, але і з страху.
У 1937 році відбувся судовий процес над групою офіцерів РСЧА. Їх звинуватили в антирадянській діяльності та сприяння Троцькому, який до того часу вже перебував за кордоном. В розстрільний список потрапили:
- Тухачевський М. Н.
- Якір В. Е.
- Уборевич В. П.
- Эйдеман Р. П.
- Путна В. К.
- Примаков В. М.
- Гамарник Я. Б.
- Фельдман Б. М.
Полювання на відьом тривала. В руках співробітників НКВС виявилася запис переговорів Каменєва з Бухаріним – йшлося про створення “право-лівої” опозиції. На початку березня 1937 року Сталін виступив з доповіддю, в якій говорилося про необхідність ліквідації троцькістів.
Згідно з доповіддю генерального комісара держбезпеки Єжова, Бухарін і Риков планували терор проти вождя. У сталінській термінології з’явився новий термін – “троцкисто-бухаринский”, що означає “спрямований проти інтересів партії”.
Крім вищезгаданих політичних діячів, було заарештовано близько 70 осіб. 52 розстріляно. Серед них були і ті, хто брав безпосередню участь у репресіях 20-х років. Так, розстріляли співробітників державної безпеки і політичних діячів Якова Агронома, Олександра Гуревича, Левона Мірзояна, Володимира Полонського, Миколи Попова та інших.
По “справі Тухачевського” залучався Лаврентій Берія, але йому вдалося пережити “чистку”. У 1941 році він зайняв посаду генерального комісара держбезпеки. Розстріляний Берія вже був після смерті Сталіна – в грудні 1953-го.
