Сутність, форми, функції історичного знання. Методологія і теорія історичної науки

Розглянемо сутність, форми, функції історичних знань. Історія є колосальним масивом культурного, морального, духовного досвіду людства, який накопичений кількома поколіннями.

Наукове пізнання навколишнього світу є важливим елементом взаємозв’язку між світом і людиною.

Вузьке значення

Під історичним знанням розуміють в науці сукупність уявлень соціальних груп окремо про власне минуле, а також про минуле всього людського суспільства.

Ця наука в широкому розумінні є минулою дійсністю, цілісним процесом розвитку і зміни цивілізацій і держав, які пов’язані між собою відносинами слідства і причин.

У вузькому розумінні історією можна вважати ті події, які трапляються з конкретними народами, людьми.

Осмислення здійснюється в двох вимірах:

  • етнологічному (горизонтальному);
  • хронологічному (вертикальному).

Основні рівні

Аналізуючи сутність, форми, функції історичних знань, зазначимо, що виділяють чотири рівня:

  • перший формується на базі накопичення певного життєвого досвіду;
  • другий рівень пов’язаний з впливом кіно, радіо, художньої літератури, телебаченням;
  • третій базується на власних історичних знаннях, які отримані в школі;
  • четвертий формується на основі всебічного теоретичного осмислення минулого з виявленням тенденцій історичного розвитку.

Сфери діяльності

Основна функція історичного пізнання полягає в забезпеченні низки інтелектуально-розвиваючих, пізнавальних функцій:

  • дозволяє формувати національну самосвідомість;
  • на тлі минулих образів здійснюється відбір і створення суспільно значущих норм, складаються певні звичаї та традиції, формується мислення і поведінку конкретного народу;
  • історія дозволяє усвідомлювати роль особистості, дізнаватися коріння національної культури, стимулює придбання нових знань, дає можливість аналізувати минуле.

Значущість історії

Яка сутність, форми, функції історичних знань? Історія розглядається, з однієї точки зору, як процес розвитку людства і природи, а з іншого, її можна представити у вигляді системи наук, які вивчають минуле і сьогодення суспільства і природи. Її змістом є історичний процес, який розкривається у певних явищах людського життя, відомості про яких є в стародавніх джерелах. Важливо відзначити, що сутність, форми, функції історичних знань пов’язані з технічними та природничими науками.

Важливі факти

Як «батька» історії називають Геродота (5 ст. до н. е..). Цей давньогрецький вчений є автором творів про Греко-перських війнах, побут і життя скіфів, Єгипті. В якості об’єкта вивчення в історії розглядається сума фактів, які характеризують життя суспільства, причому не тільки в минулому, але і в сьогоденні.

Її предметом вважають розвиток людства.

Якими відмітними рисами володіє історія? Сутність, форми, функції історичного знання свідчать про те, що вона є багатогалузевою наукою, яка містить у собі кілька самостійних галузей історичного знання:

  • економічна;
  • соціальна;
  • політична;
  • військова.

Складові компоненти

До історичних наук зараховують етнографію, яка займається вивченням культури і побуту народів.

З якими галузями ще пов’язана історія? Сутність, форми, функції історичного знання важко зрозуміти без археології. Вона вивчає історію за знайденим пам’яток давнини.

Серед допоміжних історичних дисциплін виділяють:

  • джерелознавство;
  • хронологію;
  • історіографію;
  • палеографию;
  • метрології;
  • генеалогію;
  • геральдику.

Всі вони мають досить вузький предмет. Сутність, форми, функції історичного знання розглядаються детально, щоб усвідомити значимість кожного розділу.

Історію прийнято поділяти за масштабом вивчення основних об’єктів на кілька частин:

  • всесвітню (загальний);
  • історію країн, континентів, цивілізацій;
  • удосконалення окремих народів.

Призначення історичного матеріалу

Продовжимо розмову про те, яка сутність, форми, функції історичного знання. Історія, опис окремих подій, сприяє інтелектуальному розвитку молодого покоління, пізнавального інтересу у школярів до минулого своєї країни, інших країн і народів.

Виховне значення науки полягає у формуванні моральних, громадянських цінностей і якостей на історичних прикладах.

Яка сутність, форми і функції історичного знання? Опис певних предметів дозволяє передбачати майбутнє, тобто, дана наука має прогностичною функцією.

Соціальна пам’ять полягає в тому, що з допомогою історичних знань можна ідентифікувати і орієнтувати особистості і суспільства.

Соціальна значимість

Яка сутність, форми, функції історичного знання? Коротко соціальна пам’ять може бути представлена як збереження і накопичення пам’яті досвіду минулих поколінь. Вона має певні властивості:

  • фрагментарна і виборча;
  • посвідчена і організована;
  • соціально орієнтована;
  • справедлива;
  • примирна;
  • виховна;
  • науково-пізнавальна;
  • ідейно-політична.

Коли історична наука досягає основної мети, вона формує наукові передумови для:

  • формування позитивної громадської самосвідомості;
  • продумування розвитку певного суспільства;
  • управління процесами і сферами суспільства.

Проблема вибору на Русі

Її усвідомлювали ще перші давньоруські князі. Тільки в тому випадку, коли народ вірив у одного Бога, можна було зміцнювати державу, посилювати позиції одного правителя.

Володимир I прийняв рішення про вибір релігії з вірувань сусідніх держав. Він зупинив вибір на візантійському християнстві, яке вважав найбільш підходящим до менталітету і особливостей життя російського населення. Процес прийняття християнства проходив досить важко і повільно, але це подія значуща для Русі.

У 988 році князь наказав киянам зібратися біля Дніпра, увійти усім у воду, а на березі стояли священики, які вчинили святе таїнство хрещення.

В 991 році язичниками було піднято повстання в Новгороді, втихомирити їх змогли тільки силою зброї.

Яке значення прийняття християнства на Русі? Поступово почав зміцнювати міжнародний авторитет Київської Русі, змінився побут людей. Церква заборонила багатоженство, жертвопринесення, кровну ворожнечу, а також інші язичницькі традиції.

Такі події сприяли зміни міжнародного становища Давньоруської держави. Воно включилося в ряди християнських європейських країн. Князь Володимир Святославич, який правив між 978 і 1015, зробив християнство Київської держави офіційною релігією.

Володимир, ставши київським князем, зіткнувся з серйозною печенізької загрозою. Щоб захищатися від кочівників, він побудував на кордоні князівства лінію фортець.

Після смерті Володимира на Русі знову сталася серйозна міжусобиця. Ярослав Мудрий зумів створити умови для максимального розквіту російської держави. Йому вдалося поріднитися з правлячими династіями Європи, що стало свідченням міжнародного визнання Русі в християнському європейському світі.

Даний фрагмент історії свідчить про значущість дій російських правителів для економічного, політичного розвитку країни. Тільки завдяки мудрості і злагодженості їх дій, відбувався розвиток нашої держави, формування у ній задатків сучасної науки, культури, освіти.

Висновок

Історична наука займається збиранням, систематизацією, узагальненням фактів, їх зв’язку і сукупності. Вона виступає соціальною пам’яттю людства, скарбничкою його основного соціального досвіду, передає його від одного покоління до іншого. Історія служить сучасності, аналізуючи сьогодення, роблячи прогнози на майбутнє.

Чи можна вести мову про планетарному єдності людства, його культури? Є дві точки зору з даного питання, кожна з яких заслуговує на увагу.

За концепцією Н. Я. Данилевського, О. Шпенглера історія здійснюється лише при зміні культур, які живуть самодостатньою, власної, відособленим життям.

За другим варіантом, який історики називають концепцією Ст. Соловйова, ця наука вважається універсальною, що веде до створення загальнолюдської культури.

Важко уявити собі економічно, політично, культурно розвинену державу без усвідомлення народом історичного минулого, його передачі від одного покоління до іншого.