Римський Новий рік
Тривалий час Новий рік римляни відзначали 1 березня. І пов’язаний він був з початком польових робіт. Однак, коли Гай Юлій Цезар ввів новий календар римський, то святкування Нового року змістилося на 1 січня. Сама назва місяця «січень» походить від імені бога Януса. Саме його вшановували в Новий рік. Цікавим символом початку нового року є те, що Янус був дволикий богом. За легендою одним ликом він дивився вперед, у майбутнє, а другим – у минуле. Янус відкривав небесні ворота і випускав сонце, а коли наставала ніч, знову закривав їх.
У цей святковий день люди прикрашали свої будинки і запрошували гостей. Навіть раби відзначали Новий рік разом зі своїми господарями.
Наша чудова традиція дарувати один одному подарунки на Новий рік прийшла саме з Стародавнього Риму. Люди підносили одному монети, із зображеним на них богом-покровителем Нового року, гілки лавра та інші подарунки. Добрим звичаєм сталі і новорічні побажання один одному. Люди бажали удачі в Новому році, іноді привітання супроводжувалися добрими жартами.
Народ підносив подарунки своєму імператорові. На перших порах це було за бажанням людей. Але згодом цей звичай перестав бути добровільним. Народ був зобов’язаний зробити подарунок.
Варто відзначити, що імператори не залишалися осторонь і теж дарували подарунки своєму народові. Існує легенда про те, що одного разу Юлій Цезар подарував одному рабу найдорожчий подарунок – свободу.
Сумно відомий імператор Калігула в Новий рік виходив на площу, де приймав подарунки від підданих, при цьому прислуга записувала, хто подарував і що саме.
Святкування Нового року передував свято Сатурналії, про який зараз і піде мова.
