Синдром являє собою особливе психічний стан людини. Іноді здається, що береться воно абсолютно нізвідки, при цьому індивід починає вести себе незвичайним чином. Багато їх синдромів описані дослідниками. Нерідко назви цим станам даються на честь видатних особистостей – митців, письменників, політиків. Одним з таких і є синдром, названий на честь Стендаля.
Як з’явилася назва симптомокомплексу?
Синдром Стендаля отримав свою назву після того, як вийшла книга цього французького письменника під назвою «Рим, Неаполь і Флоренція». У творі він досить докладно ділиться своїми враженнями, які зазнав у цих містах у 1817 році. Одне з описів оповідає про те, як він ледь не втратив свідомість після того, як відвідав церкву Санта-Кроче у Флоренції. Раптово він відчув свою незначність перед усіма цими безсмертними творіннями настільки сильно, що це мало не позбавило почуттів письменника – це стан згодом і було названо синдромом Стендаля. Місто, в якому до цих пір найчастіше фіксуються випадки даного розладу – Флоренція. Адже саме в ній зібрано найбільше шедеврів мистецтва.
Книга Магерини
Французький літератор навіть не підозрював, що він зможе стати жертвою подібного стану. Своїм описом він залучив не лише дослідників літературної творчості, але і психологів. Одним з дослідників стала доктор Р. Магерини, яка в 1979 році розповіла світу про новий розлад психіки. Її книга «Синдром Стендаля» відразу ж знайшла популярність. З тих пір це поняття міцно увійшло в психологію. Воно стало означати стан дискомфорту, викликане твором мистецтва.
Магерини вивчила більше сотні випадків прояву даного синдрому. Зокрема, вона розповіла історію німецької туристки, яка зомліла на сходах італійської базиліки. А також про юного жителя США, який при одному погляді на скульптуру Давида на час втратив пам’ять.
Що викликає цей стан?
Тоді ж з’ясувалася і причина синдрому Стендаля. Пояснюється виникнення даного стану тим, що Флоренція перенасичена великою кількістю пам’яток, і свідомість надто вразливих людей відмовляється обробляти таку кількість нової інформації. Виявляється, що жертвою цього синдрому стають десятки туристів.
Деякі психологи інакше називають цей стан – флорентійським синдромом, так як найчастіше спостерігається він у колисці Ренесансу. Дискомфортний стан наздоганяє мандрівників зовсім раптово. Приміром, після милування картинами Рафаеля, Караваджо.
Відчуваючи синдром Стендаля, турист впадає в неспокій. Людина дуже гостро сприймає картини і скульптури, як би переносячись у зображену на полотні реальність. Межа між реальністю і фантазією для таких людей стирається. Турист, стикаючись лицем до лиця з “Джокондою” або “Пьетой”, відчуває потужний емоційне потрясіння.
Однак цілком можливо, що в творах великих художників можна відшукати не тільки «друге дно», про яку з таким натхненням розповів автор «Коду да Вінчі», але і третій шар, який звертається до тонких і таємничим матерій.
Симптоми
Ознаки синдрому Стендаля також були описані Магерини. За словами італійського дослідника, напад супроводжується підвищеним потовиділенням, панікою, непритомністю, галюцинаціями, втратою свідомості. Також може спостерігатися головний біль, втрата контролю над власним тілом. У деяких випадках люди справляються з даними симптомами самостійно. Є навіть спеціальна лікарня, куди потрапляють туристи з синдромом Стендаля – “Марія Новела”. Там вони мають можливість виговоритися, поспілкуватися з психоаналітиком. Потім туристи знову вирушають подорожувати.
На одного може подіяти достаток шедеврів мистецтва. Адже навряд чи за ступенем їх концентрації інші міста можуть змагатися з дивовижною Флоренцією. Іншого приголомшує конкретне полотно, в нього прокидаються емоції, які довгий час були ніби законсервовані в несвідомому. При погляді на шедевр можуть знову виявитися приховані психологічні конфлікти, і людина не справляється з обрушився на нього переживаннями. У будь-якому разі, як зазначають психологи, корінь цієї проблеми лежить у слабо окресленої межі між реальним життям і твором мистецтва.
Кінокартина про феномен
Іноді відвідувачі картинних галерей починають «чути» картини або ж фізично відчувати те, що показано на полотні. Це показано у фільмі про синдром Стендаля, знятому Даріо Арженто. Героїня даної кінострічки відчуває «подих вітру», «плескіт хвиль». Потім вона позбавляється почуттів, будучи нездатною впоратися з наринули переживаннями. Фільм так і називається – «Синдром Стендаля».
Вчені відзначають: у найважчих своїх проявах даний симптомокомплекс може призвести до агресивності, глибокої депресії. Є також версія, що даний недуга штовхає людей на вандалізм по відношенню до великих творів мистецтва.
Хто схильний до небезпеки
З часом було навіть складено опис типу людини, який може виявитися чутливим до впливу даного розладу. Як правило, це іноземець, у багатьох випадках – виходець з країн Східної Європи. Типова жертва синдрому Стендаля не перебуває у шлюбі, дуже захоплюється образотворчим мистецтвом. Як правило, це жінки від 25 до 40 років. Саме вони і стають пацієнтками «Марії Новели» найчастіше.
Граціелла Магерини до найбільш «небезпечним» художникам відносить Мікеланджело, Караваджо, а також великих Рафаеля і Брунеллески. Психолог пропонує встановити біля цих робіт застережливо знаки про те, що вони можуть завдати шкоди психіці.
Підтипи захворювання
У даного симптомокомплексу є родинні розлади, які поки що досконально не вивчені. Це Паризький, Єрусалимський синдроми, а також синдром Рубенса. Перший з перерахованих розвивається головним чином у японців, які відчувають велике емоційне потрясіння при подорожі в Париж. Жителі Країни висхідного сонця відчувають величезний шок, коли бачать брудні вулиці, що не відповідають їх очікуванням.
Єрусалимський синдром являє собою манію величі, яку починає відчувати звичайний турист, приїжджаючи в Святе місто. Такі мандрівники починають вірити в те, що є посланцями бога.
Синдромом Рубенса називається сильне сексуальне бажання, що виникає при відвідуванні Музею витончених мистецтв. Жертвами цього пікантного симптомокомплексу стають зовсім не італійці, а закордонні туристи.
Контраст нової країни, різкі зміни укупі з впливом творів мистецтва дійсно можуть призвести до психічного захворювання. Прийнято вважати, що подорожі допомагають краще розібратися в собі, вирішити давні конфлікти. Проте варто бути пильними, адже найважчий вантаж людина, так чи інакше, носить із собою. Занадто різка зміна обстановки може стати пусковим механізмом для нового стресу.
