Бази нацистів у Антарктиді
Влітку 1945 до берегів Аргентини причалили дві німецьких підводних човни з особистого конвою фюрера. Коли допитали капітанів, виявилося, що обидва човни неодноразово були на південному полюсі. Так з’ясувалося, що приховує чимало таємниць Третього рейху і Антарктида.
Після відкриття материка в 1820 році Беллінсгаузеном і Лазарєвим, про нього забули на цілий вік. Однак до Антарктиді почала проявляти активний інтерес Німеччина. В кінці тридцятих років туди вилетіли льотчики люфтваффе і застовпили територію, назвавши її Новою Швабией. До берегів Антарктиди почали регулярно ходити підводні човни і дослідницьке судно «Швабія» з обладнанням та інженерами. Можливо, туди під час війни почали перевозити важливих людей і секретні виробництва. Судячи за знайденими документами, нацисти створювали в Антарктиді військову базу, яка мала кодову назву «База-211». Вона була потрібна для пошуків урану, контролю над країнами Америки і для того, щоб у разі поразки у війні там могла сховатися правляча верхівка.
Після війни, коли американці почали вербувати вчених, які працювали на Вермахт, вони виявили, що більшість з них зникли. Зникли і більше ста підводних човнів. Це також залишається секретом Третього рейху.
Флот, відправлений американцями до Антарктиди, щоб знищити базу нацистів, повернувся ні з чим, а адмірал розповів про незрозумілі літаючих об’єктах, схожих на тарілки, які вискакували прямо з води і атакували суду.
Пізніше в архівах Німеччини були виявлені креслення, які вказували, що вчені дійсно розробляли літальні апарати дископодібної форми.
Краще зрозуміти події, в яких брала участь Німеччина з 1939 по 1945 роки, допоможе документальний фільм «Третій рейх в кольорі». У ньому зібрані унікальні кадри з життя звичайних людей, простих солдатів і нацистської верхівки, публічна життя країни у вигляді парадів, мітингів і військових кампаній, а також її «темна сторона» – концтабори з жахливим кількістю жертв.
Ми звикли спостерігати за всіма жахами, таємницями, секретами та загадками Третього рейху з екранів телевізорів і сторінок книг. Нехай ці історії про нацизм відкладуться в пам’яті у людей і, залишившись в минулому, більше ніколи не повторяться.
