Після революції
Емігрували Сергій Судєйкін, Микола Милиоти, Микола Рябушинський. Інші, хто так чи інакше був пов’язаний з організацією «Блакитної троянди», залишилися в Росії. Хоча символізм радянська цензура не брала. Одні зайнялися викладацькою діяльністю. Інші влаштувалися в державні установи щодо захисту пам’яток культури. В кінці двадцятих років Кузнєцов, який пропрацював кілька років у журналі «Шлях звільнення», був звільнений з-за негативного відгуку про його роботах. Варто розповісти докладніше про найяскравіших членах «Блакитної троянди».
Павло Кузнєцов
Майбутній художник народився в 1878 році, як вже було сказано, в Саратові. Батько його був іконописцем. У дитинстві і юності Павло Кузнєцов відвідував студію живопису та малювання. Тут він і познайомився в Борисовим-Мусатовым. У 1897 році вступив в Московське училище живопису, ліплення і зодчества. Дар художника поєднувався з незвичайною енергією. Кузнєцов прожив довге, цікаве життя.
З символістами він зблизився в 1902 році, а насамперед – з Валерієм Брюсовим. Тоді ж і почалося співробітництво Кузнєцова з журналом «Золоте руно». У 1906 році Кузнєцов їздив у Париж. У французькій столиці він відвідав студії відомих художників і взяв участь у виставках, в результаті чого став членом ще одного творчого союзу.
Після 1910 року в його творчості настала криза. У картинах Кузнєцова спостерігалися повторювані мотиви. Здавалося, художник вичерпав себе. В його творчості намітився новий зліт тільки після відвідання Середньої Азії. Павло Кузнєцов працював до останніх днів свого життя. Помер в 1968 році, в Москві. Відомі роботи майстра: «Блакитний фонтан», «Вечір у степу», «Спляча в кошарі», «Народження», «Узбечка», «Гірська Бухара», «Табакерки».
