Класифікація
В залежності від того, як далеко зайшов некротичний процес шкірного покриву, розрізняють 4 стадії пролежнів.
I – це початок патології. Поки що можна бачити на шкірі тільки стійку гіперемію, але епідерміс не порушений. Одних хворих нічого в цих місцях не турбує, інші відчувають дискомфорт, іноді пекучий біль та/або свербіж. За тією ознакою, що почервоніння не проходить після усунення компресії (шкіру вже нічого не здавлює, але її нормальний колір не повертається), можна діагностувати пролежень. Чим лікувати таку патологію? Поки особливих труднощів терапія не викликає. Виконати її під силу людям, навіть дуже далеким від медицини.
II – це продовження розвитку I стадії пролежнів. Лікувати таку рану все ще можна консервативними методами. При II стадії спостерігається порушення цілісності і розшарування епідермісу, проникнення патології в шари дерми, але гиподерма ще не порушена. У місці пролежня можна бачити гіперемійовану шкіру і міхур, наповнений рідким ексудатом. При рухах хворого або необережних маніпуляціях медперсоналу він лопається, оголюючи вельми болючий яскраво-червоний ділянку дерми. На цій стадії без лікування в рану легко потрапляє будь-яка інфекція, що спричинить нагноєння та погіршення стану пацієнта.
III – ця стадія характерна продовженням поширення некрозу клітин вглиб шкіри хворого. Патологія поширюється на гиподерму, однак м’язовий шар і фасція поки не зачеплені. Візуально пролежень на III стадії виглядає, як глибока рана з широкими краями та звужується дном, де помітний шар жовтої мертвої тканини. Як і чим лікувати пролежні у хворого на цій стадії? У більшості випадків лікарі намагаються застосовувати консервативні методи. Згідно з медичною статистикою, тільки в 25% випадків проводиться хірургічне втручання.
IV – сама важка й небезпечна стадія. Некроз поширюється не тільки на тканини шкіри і м’язів, але і на сухожилля, кістки. В деяких випадках вони проглядаються в особливо глибоких ранах, але частіше на їх дні видно омертвевшая тканина темного кольору. На цій стадії пролежні як лікувати? В домашніх умовах терапія неможлива, так як хворому потрібне хірургічне втручання. Розглянемо його особливості.
