У наш час складно знайти людину, що не має хоча б загального уявлення про Лондоні. Будучи столицею Великобританії та Англії, він по праву може називатися ще й однією із світових столиць політики, економіки, фінансів, культури і мистецтва. Великий Лондон (один з дев’яти адміністративних регіонів на південному сході Англії) – це найбільший мегаполіс Європи, що розкинувся на 1,579 тис. км2, з населенням майже 9 млн чол. (2018 рік). Саме тут розташований район Грінвіч (повна назва Green village – Зелена село), по якому проходить нульовий меридіан, службовець умовною межею між Східним і Західним півкулею нашої планети.
Зовнішні межі юрисдикції столиці Сполученого Королівства
Більшість людей прекрасно знають, яке місто є столицею Великобританії, але далеко не всі чітко уявляють межі самої держави. Деяка плутанина може виникнути із-за того факту, що велика частина Сполученого Королівства розташована на одному острові, який сам є частиною Британських островів, що знаходяться в північно-західній частині континентальної Європи. До їх складу входять Великобританія, Ірландія, острів Мен, острови Сіллі, Нормандські острови, а також більше 6000 інших невеликих островів.
Сполучене Королівство – це суверенна держава, що складається з чотирьох окремих країн: Англії, Північної Ірландії, Уельсу і Шотландії. Адже є ще і Британські заморські території, ряд з яких раніше підпорядковується британському правлінню. Будучи найбільшою як по території, так і за чисельністю населення, Англія взяла на себе роль основи в створенні єдиної держави, а її головне місто Лондон – столиця Великобританії. Тому часто (хоч і помилково) назва Англія використовується як термін для опису всіх підданих англійської корони.
Італійські корені англійської величі
Історія столиці Великобританії веде свій початок з часів вторгнення римлян в Британію в 43 році н. е.., де в гирлі річки Темза ними було засновано місто Лондиниум. Займаючи площу приблизно в 2,6 км2 (одна квадратна миля), обнесений по периметру кам’яною стіною він і понині формує найстаріший район Лондона, званий Сіті.
Тут розташувалися великі фінансові інститути Лондона, в тому числі Банк Англії і влиятельнейшая в світі Лондонська фондова біржа.
До середини третього століття Лондиний став найбільшим містом в Британії з населенням близько 50 тис. жителів, а його межі практично відповідали історичній центральній частині сучасної столиці Великобританії. У V столітті римляни, обложені німецькими загарбниками, покинули Лондиний. Для міста наступив тривалий період занепаду. Відродився він лише в 878 році після вторгнення данців, вже як Лондонтаун (Londontown), коли король Альфред Ессекс (Alfred of Wessex) відвоював і почав його відновлення, значно розширивши межі міста на північ.
Королівська резиденція
Став розвиватися і розташований вгору за течією Темзи на захід від споконвічного центру Лондона острів Торні, оточений в ті часи болотистими землями. Для короля Едуарда Сповідника (1003-1066 рр.) тут був побудований палац, де той проживав у період будівництва абатства «Західної Церкви» (West Minster).
Це було початком історії Вестмінстера, як вдома королівської влади, а потім британського парламенту і резиденція прем’єр-міністра. З розвитком Великого Лондона цей район став його частиною і вже кілька століть має статус Сіті, що припускає наявність незалежного від міського управління муніципалітету і поліції. З того часу питання, яке місто столиця Великобританії, отримав однозначну відповідь. Абсолютно всі королі Англії, а згодом і Британії, здійснювали правління з Лондона, а розташований вздовж Темзи Вестмінстер став політичним центром держави.
Шлях від невеликої фортеці до величезного мегаполісу
Лондон можна розділити на три концентричних району, які відображають зростання міста з плином часу. В основі лежить історичний Лондонський Сіті. Він був частиною більш великого прилеглого району, відомого як Внутрішній Лондон. Ця частина розвивалася з кінця xviii до початку двадцятого століть. Той в свою чергу оточена зовнішніми районами, що складаються з житлових передмість, побудованих в середині минулого століття, і сформували сучасний вигляд Великого Лондона.
Основним орієнтиром у Внутрішньому Лондоні є річка Темза, яка ділить місто на північ і південь. Ще одна важлива особливість міста, це контраст між сходом і заходом: більш багаті і престижні частині мегаполісу розташовані на заході, а на сході ж розміщені промислові підприємства, служби доставки і спальні райони, де в основному живуть робітники та обслуговуючий персонал.
Лондон – він завжди такий… Лондон
Самі жителі Англії нерідко величають свою столицю The Big Smoke («Великий дим»), завдяки який став вже класикою лондонському зможу. Так само у місцевого населення в процесі визначення The Great Wen, не має дослівного російського перекладу і що означає приблизно «переповнений місто». У період світової гегемонії Британської Імперії Лондон неофіційно прозвали «Столицею світу», а в часи культурної революції шістдесятих років минулого століття місто називали Swinging London («свингующий Лондон»).
Вічно живий і завжди молодий
Лондон – місто з тисячолітньою історією, подарував світові плеяду найвидатніших особистостей від легендарних завойовників і політиків, до геніальних письменників і музикантів. Столиця Великобританії мало не повністю гинула від «чорної смерті» (пандемія чуми в XIV столітті), то утримувала першість самого густонаселеного міста планети (1825 – 1925 рр..). Ставши в середині XVIII століття центром індустріальної революції, Лондон вразив весь світ чудесами технічного прогресу і важкими соціальними лихами, які той створив на зорі свого становлення. У XX столітті місто перебудував і відновив себе після руйнівних бомбардувань (1939 – 1945 рр..), відкрив нову главу, як постімперський, багатоетнічний мегаполіс.
Столиця Великобританії вступила в нове сторіччя (і третє тисячоліття своєї історії) не немічним і манірним старим, смакующим минулі перемоги, але активним, багатим і амбітним денді, змушує рахуватися з собою і прислухатися до своєї думки всіх оточуючих.
