Самостійна оцінка власної особистості дитиною – дуже важливий аспект при виникненні у нього поведінкових або психологічних проблем. Тому існує безліч методик, спрямованих на їх виявлення.
Мета застосування
Насправді, методів оцінки дитиною самого себе досить багато. На сьогоднішній день часто застосовуються “Дерево”, “Який я”, “Драбинка”, “Опитувальник”. Дуже важливо, щоб дитина розуміла і правильно оцінював себе: потрібно коректно формувати уявлення про себе та інших. Найбільш популярна саме методика “Драбинка”, тому що вона наочна і зрозуміла. А що проводить опитування легко пояснити дітям, що від них вимагається. “Драбинка” однаково актуальна для широкого діапазону віку.
Опис та порядок проведення методики “Драбинка”
Для проведення оцінки обраної групи дітей (школярів, особливо дошкільнят) рекомендується підготувати листи з сходами з 7 ступенів для кожної дитини. Цей матеріал стане у нагоді в процесі індивідуальної бесіди.
Дітям пояснюються правила з демонстрацією: на драбинці стоять діти за певним правилом:
- на середньої щаблі (4-й знизу) – не погані і не хороші хлопці;
- сходинкою вище (на 5-й знизу) – хороші діти;
- ще вище (на 6-й) – дуже хороші;
- на верхній (на 7-й) – найкращі.
І у зворотний бік: на сходинці нижче середньої (3-й) – стоять погані діти, ще нижче (на 2-й) – дуже погані, а на нижній сходинці (1-й) – самі погані діти.
Пояснивши механізм, проводиться бесіда з дітьми з фокусної групи. Головне питання самооцінки звучить так : “Куди ти поставиш себе сам, на який ступінь?”.
Таким чином, різноманітні запитання дозволяють дати ширшу характеристику самосприйняттю дитини.
Замість “хороших” може бути використане будь-яке слово, що характеризує людини: розумний, сильний, сміливий, чесний, дурний, боягузливий, злий, ледачий та інше.
Крім самооцінки, можна запитати: “Яким би ти хотів бути? Куди поставлять тебе батьки? Куди поставлять тебе вчителя” і т. д.
Трактування результатів
Найважливішим моментом даного дослідження є рішення дитину помістити себе на певну сходинку. Нормою вважається, коли малюк ставить себе на верхні щаблі (оптимально “дуже хороші”, рідше – з роздумом “найкращі”). Якщо обрані нижні щаблі (чим нижче, тим гірше), то це говорить про неадекватному сприйнятті самого себе, а також поганому ставленні до себе, невпевненість у своїх силах.
Дане відхилення здатне спричинити неврози і депресії в такому юному віці. Причини, які здатні стати передумовами формування даного негативного результату, як правило, пов’язані з вихованням, коли переважає авторитаризм, суворість, холодність або відстороненість. У таких сім’ях окрім волі батьків, створюється враження, що дитину цінують тільки за хорошу поведінку. Крім того, діти не можуть постійно вести себе добре, і кожна конфліктна ситуація веде до сумніву в собі, в любові батьків до себе.
Схожа ситуація виникає у сім’ях, де батьки проводять мало часу з дітьми: нехтування спілкуванням з дитиною, призводить до подібних результатів.
Проблемні зони в родині легко визначаються питаннями про те, куди дитини поставлять батьки, вчителі або вихователі. Для комфортного сприйняття себе, підкріпленого відчуттям захищеності і турботи, важливо, щоб хто-небудь з близьких родичів ставив дитини на верхню сходинку. В ідеалі, якщо це – мама.
Методика і оцінка для різних вікових груп
В залежності від віку фокусної групи, є незначні зміни в проведенні тесту. Як правило, це стосується пояснення і проведення, методика “Драбинка” для школярів може бути розширена і доповнена, а для дитсадівських груп – стати більш наочною.
Це не є абсолютним правилом, тому що психологи, які проводять тестування, адаптують питання під себе.
Методика “Драбинка” для дошкільнят передбачає попереднє ретельне пояснення. Для більшої наочності, малюки можуть брати ляльку і ставити її замість себе на вибране місце.
Методика “Драбинка” для молодших школярів не передбачає наявності додаткових іграшок. На пропонованих бланках можна намалювати фігуру, що означає дитини, тобто себе.
Тонкощі проведення
Залежно від досліджуваних дітей, список характеристик може бути розширений або скорочений.
При розмові з дитиною варто звернути увагу на його реакцію: як швидко він дає відповідь, наводить аргументи або коливається. Пояснення з приводу розстановки повинні бути присутніми. Якщо їх немає, задаються уточнюючі питання: “Чому саме це місце?”, “Ти тут завжди знаходишся?”
За результатами можна говорити, який тип самооцінки властивий дитині:
1) Неадекватно завищена/занижена самооцінка.
Завищена: малюк без аналізу ставить себе на верхню сходинку. На додаткові запитання, пояснює, що мама його цінує і так “сказала”.
Занижена: малюк вказує нижні щаблі, що говорить про відхилення в розвитку.
2) Адекватною самооцінкою вважається, коли дитина відносить себе до “дуже хорошим” дітям або з коливаннями і аргументацією до “найкращим”.
3) В тому випадку, коли дитина ставить себе на середній щабель, це може свідчити про те, що він не зрозумів завдання, або він не впевнений у правильності відповіді і воліє не ризикувати, відповідаючи “не знаю” на запитання.
Якщо говорити про розподіл результатів за віковими групами, то завищена самооцінка є типовою для дошкільнят, а ось молодші школярі більш реалістично оцінюють себе. І що характерно для обох груп: у звичних ситуаціях діти оцінюють себе адекватно, а ось у незнайомих – схильні завищувати свої здібності.
