Завмерла вагітність: причини, ознаки, діагностика і лікування

Особливості патогенезу

Спочатку нічого не віщує біди. Після успішного запліднення ембріон потрапляє в матку, де закріплюється на її пухкої поверхні. Проте з ряду причин програма подальшого розвитку нового життя дає збій, а плід перестає рости.

Негайний викидень не відбувається, тому картина зазвичай протікає вагітності ще зберігається деякий час. У крові в геометричній прогресії збільшуються показники ХГЛ, матка росте, а сама жінка інтуїтивно відчуває своє цікаве положення. Ці помилкові ознаки зберігаються до моменту відшарування плаценти. Після нього всі прояви починають поступово згасати.

Іноді ембріон після успішного зачаття не формується зовсім. При цьому в матці з’являються тільки плодові оболонки. Подібне явище прийнято вважати окремим випадком завмерлої вагітності.

Чому плід перестає рости?

Гінекологи не можуть однозначно визначити точні причини завмирання плода. У перші тижні патологія, як правило, виникає з-за важких вад розвитку ембріона, несумісних з життям. Генетичні причини завмерлої вагітності діагностують у 70% випадків.

На більш пізніх термінах загибель малюка провокують перенесені жінкою вірусні та інфекційні захворювання. Під ними, перш за все, маються на увазі краснуха і ЗПСШ. Набагато рідше цьому сприяють травми живота, отримані в результаті падіння або удару.

Цікаве:  Як спровокувати пологи самостійно - ефективні способи та рекомендації фахівців

Також відомі випадки, коли повноцінно розвивається вагітність завмирає без видимих причин. У деяких жінок відбувається кілька подібних випадків поспіль. Тому їм перед наступним плануванням вагітності доцільно пройти комплексне обстеження у профільних спеціалістів.

Гінекологи виділяють цілу групу факторів, вплив на організм яких може спровокувати завмирання:

  • куріння батька в період планування дитини;
  • вживання спиртних напоїв жінкою в першому триместрі вагітності;
  • безконтрольний прийом лікарських засобів;
  • гормональні розлади;
  • інфікування ЗПСШ (гонорея, сифіліс, трихомоніаз та ін);
  • захворювання ендокринної системи (наприклад, цукровий діабет);
  • наявність резус-конфлікту;
  • регулярні стреси;
  • підняття тягарів.

У групу ризику входять жінки з численними абортами та/або викиднями в анамнезі, вродженими аномаліями будови матки. Старородящие жінки, чий вік перевищив позначку в 35 років, з цієї ж причини знаходяться під постійним контролем лікаря.