Будь-який учень рано чи пізно задається питанням: «Навіщо вчитися? І так все просто і зрозуміло…» Дитя не здогадується, що «просто і зрозуміло», тому що воно вже оволоділо якоюсь частинкою знань. Дитина ще не розуміє, що шлях пізнання нескінченний і надзвичайно захоплюючий. До того ж знання можуть принести моральну, фізичну, матеріальну вигоду, якщо використовувати їх з розумом.
Що таке знання?
Коли людина потрапляє у критичний стан, він сідає і обмірковує, як з нього вибратися. Обдумування — це процес вилучення з власного багажу знань і досвіду тих засобів, які допоможуть вирішити ситуацію. Чим більше людина вчився, переймав теоретичний і практичний життєвий досвід інших людей, тим цей багаж багатшими. Отже, і несприятлива ситуація швидше і легше вирішиться у того чоловіка, який більше знає і вміє.
Знання — це:
- осмислене сприйняття людиною дійсності;
- інструмент її перетворення;
- складова частина людського світогляду;
- джерело інтересів;
- необхідна умова розвитку талантів і здібностей;
- власність індивідуума і надбання суспільства.
Знання набуваються в процесі навчання, оволодіння і наукового пізнання багатства людства.
Знання в педагогіці — це і мета, і засіб педагогічної діяльності.
Педагогіка — це наука?
Доказами того, що педагогіка — самостійна галузь знання, відокремлена наука, є наступні факти:
- Педагогіка має власну історію походження і розвитку.
- Має перевірені практикою джерела розвитку — багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління, наукові дослідження та праці, на основі яких склалися сучасні системи виховання.
- У неї є власний предмет — це виховна діяльність.
- А також особлива функція пізнання законів виховання, навчання, освіти людини та пошуку шляхів їх вдосконалення в сучасних умовах їй.
Крім того, педагогіка як галузь наукових знань має свої цілі, завдання, форми, методи і прийоми дослідницької і практичної роботи.
Джерела і система педагогічних наук
Рішення специфічних завдань виховання і освіти змушує педагогів звертатися до суміжних наук про людину, щоб отримати відповіді на деякі питання. Тому педагогіка в системі наукових знань займає міцне місце.
Філософія — основа педагогіки, джерело ідей цієї роботи, почерпнутих з різних філософських систем. Такі філософські науки, як етика, естетика, соціологія, наукознавство та інші, надають матеріал про нових соціальних явищах і процесах. З урахуванням цього змінюються і завдання, форми, методики виховної роботи.
Анатомія, фізіологія і медицина надають дані про людському організмі. Вивчення особливостей функціонування різних його відділів допомагає у виборі правильних систем розвитку і навчання вихованців з відхиленнями у здоров’ї (корекційна та реабілітаційна педагогіка).
Психологія вивчає закономірності розвитку внутрішнього світу і поведінки людини. Педагогіка ефективно використовує в своїй практиці результати психологічних досліджень (вікова педагогіка — дошкільна, шкільна, вищої школи). На стику двох наук виникла психопедагогика та педагогічна психологія.
Система педагогічних наук обширна. На основі вивчення особливостей контингенту воспитуемых виробляються і відбираються специфічні цілі і завдання, форми та методи педагогічного впливу. Наприклад:
- кондуктивна педагогіка займається проблемами виховання і навчання дітей з церебральним паралічем;
- етнопедагогіка; використовує вікової виховний досвід народів різних національностей;
- пенітенціарна педагогіка вивчає і використовує можливості перевиховання осіб, які перебувають в ув’язненні;
- превентивна педагогіка вивчає причини й методи виправлення девіантної та делінквентної (що відхиляється) поведінки;
- сімейна педагогіка виявляє проблеми та недоліки сімейного виховання, займається профілактикою;
- дозвіллєва педагогіка (педагогіка вільного часу, клубна педагогіка) вирішує проблеми організації корисного дозвілля для людей різних вікових та соціальних груп;
- соціальна педагогіка вивчає вплив середовища на людину і розробляє технології використання її можливостей для максимальної реалізації особистісних здібностей.
Таким чином, знання в педагогіці — це тісна взаємне переплетення з теорією і практикою різних наук.
Детальніше про соціальної педагогіки
Соціальна педагогіка вивчає вплив середовища на людину і розробляє технології використання її можливостей для реалізації особистісних здібностей. Соціальна педагогіка максимально наближена до кожної людини як члена соціуму. Її технології соціалізації індивідуума будуються на таких знаннях, як виявлення особистих планів і мотивів, ресурсів для їх реалізації, стадії соціалізації, види соціалізації людини (сімейна, професійна, статево-рольова та ін).
Соціальна педагогіка як соціальне знання є частиною гуманітарного знання, що займається проблемами гуманізації суспільства.
За великим рахунком, діяльність будь-якого педагога включає в себе більшою чи меншою мірою соціальні знання.
Джерела і види педагогічних знань
Знання в педагогіці — це сукупність систематизованих теоретичних і практичних даних про виховання, розвиток і навчання людини.
Джерела педагогічного знання:
- Власний досвід будь-якої людини (життєві або буденні знання).
- Практичні знання, отримані в ході педагогічної роботи. Виникають в ході виховання дітей чи дитини проблеми змушують вихователя звертатися до наукових джерел для пошуку відповідей на питання, раціональних методів формування особистості та навчання.
- Спеціально організовані наукові дослідження (науково-практичні знання). Пізнання особливостей об’єктів вивчення породжує нові гіпотези, ідеї, що вимагають додаткових досліджень. У результаті з’являються нові науково обґрунтовані педагогічні системи виховання, навчання, розвитку особистості. Отримання нових знань у педагогіці – це творчий процес, що вимагає ґрунтовного теоретичного освіти і практичного досвіду.
Форми педагогічних знань
Теоретична форма включає в себе ряд понять, якими оперує вчений, вивчаючи педагогічні явища на теоретичному рівні — принципи, закономірності, теорії, уявлення, технології та ін В результаті народжуються припущення, опис, гіпотези, що вимагають систематизації і свого підтвердження або спростування практичним шляхом (наприклад, експериментально). Тобто в процесі пізнання з’являються нові знання.
Практична форма — це досвідчені або емпіричні знання, здобуті в результаті безпосередньої роботи з об’єктами педагогічної діяльності. Для їх одержання використовується безліч методів, що відбираються з урахуванням конкретних умов, цілей і завдань, особливостей об’єкта виховання.
Знання в педагогіці — це тісне переплетення їх науково-теоретичної і емпіричної форм. Такий «союз» теорії і практики породжує нові педагогічні теорії та концепції, напрями і технології.
Функції педагогіки як науки
Педагогіка як галузь знань виконує дві певні функції.
Теоретична функція: вивчення існуючого досвіду, діагностика його ефективності, наукове обґрунтування, моделювання.
Технологічна функція пов’язана з розробкою педагогічних проектів у вигляді програм, методичних рекомендацій, підручників та з їх впровадженням в практику. Оцінка практичних результатів тягне за собою їх коригування на теоретичному і практичному рівні.
