Що таке пієлонефрит? Причини, симптоми, діагностика, лікування та профілактика пієлонефриту

На щастя, не з чуток про те, що таке пієлонефрит, відомо лише одиницям. Це захворювання пов’язане з ураженням ниркової миски або паренхіми. Має воно інфекційний характер. Викликають недуга хвороботворні бактерії.

З курсу шкільної анатомії всі ми знаємо, що нирки – природний фільтр крові в нашому організмі. Ці парні органи також відповідають за утворення сечі. По двом трубочках, іменованим сечоводами, рідина транспортується від нирок до сечового міхура, а звідти вже виводиться з організму через уретру. У переважному числі випадків причини пієлонефриту криються в поширенні бактеріальної інфекції з сечового міхура. Патогенні мікроорганізми потрапляють туди висхідним шляхом через сечовипускальний канал з шкіри або слизової оболонки.

Нерідко трапляється так, що бактерії проникають в нирки, минаючи сечовий міхур і сечівник, не викликаючи запального процесу в них. Отже, що таке пієлонефрит? Це ниркова інфекція, яка може мати гострий або хронічний характер.

Короткий опис, код за МКХ-10

Пієлонефриту присвоєно окремий номер у Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду. Захворювання включено в розділ «Тубулоинтерстициальные хвороби нирок» з кодуванням N10-N16. При цьому окрема маркування присвоєна хронічного і гострого пієлонефриту.

В залежності від форми перебігу, патологія нирок може мати різні клінічні ознаки. Гострий пієлонефрит без ускладнень може проявитися раптовим розвитком запального процесу. Як правило, його виникнення пов’язують з висхідною інфекцією, про механізм потрапляння в організм який ми розповіли вище. Найпоширенішим збудником ниркової патології є кишкова паличка.

Недолікована гостра форма хвороби призводить до розвитку рецидивуючої патології нирок. І головна помилка пацієнтів – це відмова від подальшої терапії при знятті симптомів. Лікування пієлонефриту передбачає повне знищення патогенної мікрофлори в нирках і відновлення нормального відтоку сечі, а на це може знадобитися не один тиждень.

На відміну від гострої, затяжна форма захворювання зустрічається не так часто. Виявляється пієлонефрит при діагностиці ультразвуком або дослідженні сечі, так як хронічного запального процесу в нирках властиво безсимптомний перебіг.

Даний недуга можуть спровокувати і вроджені дефекти у нирках. Причиною хвороби вважають прогресивне пошкодження і формування рубців у тканинах. Без відповідного лікування захворювання нерідко призводить до ниркової недостатності. Хронічний пієлонефрит часто діагностують в ранньому віці.

Збудники хвороби

Збудники пієлонефриту нічим не відрізняються від бактерій, які викликають інфекції сечовивідних шляхів. У більшості випадків, як вже говорилося, причиною недуги є кишкова паличка. Досить часто в ході обстеження пацієнта виявляються і інші грамнегативні бактерії:

  • клебсієла;
  • протей;
  • золотистий стафілокок;
  • Enterobacter;
  • Pseudomonas;
  • Serratia Citrobacter.

У хворих з імунодефіцитом і цукровий діабет захворювання можуть викликати грибки Candida.

Сприятливі фактори

Для запуску патологічного процесу недостатньо одного лише проникнення патогенних мікроорганізмів. У людини з міцним імунітетом організм дає відсіч збудників. Сприятливим фоном для розвитку пієлонефриту служить захворювання або умова, що викликає застій сечі в сечових шляхах. Саме воно сприяє розмноженню бактерій у сечових шляхах і ослаблення імунітету – це як раз те, що потрібно для збудника. Таким чинником є також наявність катетера, мочеприемника в сечових шляхах.

Що стосується захворювань, що перешкоджають нормальному відтоку сечі, то вони з великою часткою ймовірності призводять до пієлонефриту. Коли транспортування біологічної рідини сповільнюється, бактерії легко проникають в сечоводи. Серед причин, які служать зручним фоном для розвитку пієлонефриту, варто відзначити:

  • доброякісну гіпертрофію простати;
  • онкологію передміхурової залози;
  • злоякісні пухлини сечового міхура (у представників обох полови);
  • вроджену аномалію розвитку сечовивідних шляхів;
  • ракові утворення в нирковому тракті і метастатичні ураження нирок;
  • наслідки променевої або хімічної терапії чи хірургічного втручання;
  • розсіяний склероз та інші порушення ЦНС;
  • полікістоз нирок;
  • СНІД;
  • мієлопроліферативні патології;
  • цукровий діабет;
  • ускладнення після трансплантації органу.

Крім того, до групи ризику виникнення гострого пієлонефриту входять пацієнти старше 50 років. При цьому жінки хворіють цією недугою частіше, ніж чоловіки. Причина пієлонефриту у представниць слабкої статі криється в особливості анатомічної будови сечівника – у них уретра набагато коротше.

Особливо небезпечний пієлонефрит для вагітних жінок (втім, як і інші форми інфекції сечових шляхів). Запальний процес підвищує ризик передчасних пологів.

Не можна повністю виключати і генетичну схильність до ниркової патології. Так, наприклад, міхурово-сечовідний рефлюкс – це спадкове захворювання, яке спостерігається у кровних родичів пацієнта. Аутосомно-домінантне успадкування приписують і полікістоз нирок.

Симптоматика

Характерні прояви хвороби можуть відрізнятися у всіх пацієнтів з пієлонефритом (за МКХ-10 код N10-N16), в залежності від віку, ступеня важкості патології та індивідуальних особливостей організму. Основні симптоми цієї хвороби виглядають так:

  • нездужання;
  • субфебрильна температура;
  • озноб (при гострому пієлонефриті);
  • блювота і нудота;
  • болі при пієлонефриті зазвичай локалізуються під ребрами, в попереку, віддають в надлобкову область, клубову ямку;
  • часте хворобливе сечовипускання;
  • гематурія;
  • різкий запах і мутний колір сечі.

У дітей в ранньому віці патологія протікає приховано. Отже ніяких специфічних ознак пієлонефриту може і не бути. Протягом гострої ниркової хвороби у малюків практично не відрізняється від проявів інфекційного ураження сечовивідних шляхів. Пацієнти в похилому віці, навпаки, переносять хворобу вкрай важко. У літньому віці можлива сплутана свідомості, нескладна мова, галюцинації.

Для хронічної форми, як правило, властиво латентний перебіг, яке періодично заявляє про себе тупими ниючими болями в попереку, особливо в зимову пору року.

Як розпізнати недугу

Діагностика пієлонефриту зазвичай не представляє труднощів. Щоб підтвердити захворювання, лікар проводить огляд хворого, звертаючи особливу увагу на його загальний зовнішній вигляд, робить замір температури тіла, частоти серцевих скорочень, показників артеріального тиску, пальпує живіт, поперек. Крім того, при підозрі на пієлонефрит спеціаліст направить пацієнта на проходження ряду клініко-лабораторних та інструментальних досліджень:

  • Бактеріологічний посів сечі. Аналіз проводять з метою визначення збудника, що спричинив розвиток хвороби.
  • Бактеріологічний посів крові. До такої діагностики вдаються тільки при наявності виражених ознак пієлонефриту з ускладненим перебігом.
  • Розгорнутий аналіз крові. У результатах дослідження особливу увагу приділяють показником креатиніну – побічного продукту від нормального розпаду м’язових тканин. Речовина проходить ниркову фільтрацію і покидає організм з сечею. Функція нирок, пов’язана з його обробкою, називається кліренсом креатиніну. В лабораторії, що досліджує зразок крові пацієнта, визначають швидкість клубочкової фільтрації – швидкість проходження крові через нирки. У нормі рівень креатиніну в крові не повинен перевищувати 106 мкмоль на літр крові у дорослих чоловіків і 90 мкмоль у жінок.
  • Загальний аналіз сечі. Лабораторне дослідження сечі практично завжди побічно вказує на ознаки пієлонефриту, про який говорить наявність лейкоцитів і білка в сечі.
  • УЗД. З допомогою ультразвукового скринінгу фахівці виявляють абсцеси, наявність конкрементів у нирках і визначають причини застою сечі, оцінюють небезпеку вроджених дефектів сечовивідних шляхів.
  • Комп’ютерна томографія. У проходженні КТ, як правило, не виникає необхідності, але якщо УЗД не дозволило лікарям побачити повну картину патологічного процесу, цей вид дослідження розставить всі крапки над «і».

Крім того, в діагностичний комплекс може входити і гінекологічний огляд. Вся справа в тому, що у жінок пієлонефрит має схожість з симптомами окремих венеричних захворювань.

Лікування пієлонефриту

Симптоми захворювання можна усунути тільки за допомогою антибіотиків. У переважному числі випадків тривалість курсу антибактеріальної терапії при неускладненому перебігу захворювання зазвичай не перевищує двох тижнів.

Антибіотики вводяться перорально або парентерально, якщо це дозволяє їх форма випуску. Лікар виходить від конкретної ситуації, обираючи той чи інший препарат. Враховуються результати лабораторних досліджень на бактерії, що спровокували захворювання, схильність до алергії, наявність хронічних захворювань, вік, наявність вагітності. Найчастіше призначають такі антибіотики при пієлонефриті:

  • «Пеніцилін»;
  • «Триметоприм»;
  • «Сульфаметоксазол»;
  • «Ципрофлоксацин»;
  • «Цефотаксим»;
  • «Цефаклор»;
  • «Цефуроксим»;
  • «Левофлоксацин».

Щоб побороти захворювання у вагітних, до застосування антибіотиків широкого спектру дії вдаються у найважчих випадках. Більш безпечною альтернативою антибіотиків вважають нітрофурани. До групи цих препаратів відносяться «Фурагін» і «Фурадонін».

З профілактичною метою при хронічному пієлонефриті використовують препарати, що містять налидиксовую кислоту. Ця речовина допомагає попередити рецидив, а при загостреннях хронічної форми рекомендований «Нітроксолін».

Щоб мати уявлення про те, які потрібні антибіотики при пієлонефриті, викликаний тим чи іншим збудником, візьміть на озброєння таблицю, наведену нижче:

Патогенна бактерія

Чутливість до антибіотиків урологічним

Кишкова паличка

«Левоміцетин», «Ампіцилін», «Карбеніцилін», «Гентаміцин», «Налідіксова кислота», «Фосфоміцин», «Нолицин», «Палин»

Энтеробактер

«Левоміцетин», «Палин», «Налідіксова кислота»

Протей

«Карбеніцилін», «Нолицин», «Палин», «Ампіцилін», «Гентаміцин»

Синьогнійна паличка

«Гентаміцин», «Карбеніцилін»

Ентерокок

«Тетрациклін», «Фурадонін», «Ампіцилін»

Стафілокок золотистий

«Пеніцилін», «Ампіцилін», «Гентаміцин», «Оксацилін», «Метицилін»

Стрептокок

«Карбеніцилін», «Ампіцилін», «Тетрациклін»

Мікоплазма

«Тетрациклін», «Еритроміцин»

Про те, що таке пієлонефрит, найчастіше стає відомо людям з ослабленою імунною системою.

Поширені ускладнення

При ускладненнях пієлонефриту, котра б могла виникнути на тлі діабету, сечокам’яної хвороби, внаслідок ушкоджень, травм, анатомічних внутрішньоутробних аномалій нирок і вагітності, показана госпіталізація і стаціонарне лікування.

Якщо захворювання супроводжується сильними болями, високою температурою, ознобом, сильною нудотою і блювотою, хворому потрібна екстрена медична допомога та виконання заходів щодо запобігання зневоднення. При блювоті антибіотики вводять внутрішньовенно. Стійка лихоманка і озноб також можуть свідчити про те, що ниркова інфекція поширилася в кров.

У поодиноких випадках пієлонефрит прогресує з формуванням гнійно-запального вогнища – абсцесу. Якщо антибактеріальне лікування не приносить належного ефекту, абсцес розкривають. Процедура, яку проробляють в цьому випадку, називається нефростомией: спеціальну трубку вводять через шкіру на спині прямо у вогнище запалення на нирці і відкачують гнійний вміст.

Народні засоби

Паралельно з прийомом антибактеріальних препаратів при пієлонефриті лікарі часто рекомендують використовувати трави і народні засоби, які мають протизапальну та сечогінну дію. Фітотерапія успішно застосовується і при лікуванні хронічної форми ниркового захворювання. Далі наведемо приклад декількох відомих народних рецептів приготування коштів від пієлонефриту:

  • Відвар кукурудзяних рилець. Рослинні волокна беруть в кількості двох столових ложок, заливають склянкою окропу. Готувати потрібно на водяній бані. Посуд з відваром поставити на плиту, накрити кришкою і томити на повільному вогні близько 30 хвилин. Після цього остудити і процідити, додати трохи кип’яченої води. Перед вживанням засіб злегка підігрівають і збовтують.
  • Настій з березових бруньок і деревію допомагає знімати прояви циститу та інфекцій сечовивідних шляхів. Щоб його приготувати, знадобиться суху сировину. Обидва компоненти використовуються у рівному співвідношенні (по 2 ст. л.) і заливається літром окропу. Потім засіб залишають на кілька годин для настоювання. Приймати напій двічі в день потрібно по півсклянки натщесерце.
  • Березовий дьоготь. Щоб зняти запалення в нирках, необхідно вживати тричі на день склянку теплого молока, що містить 5-10 крапель дьогтю. Курс лікування – 2 тижні.
  • Кроповий настій. Дрібно подрібнену зелень (приблизно 10 г) заливають гарячою водою і, накривши кришкою, відставляють на годину. Готовий настій п’ють три рази в день перед прийомом їжі.

Свіжа журавлина, а також журавлинні відвари і морси здавна відомі своїм сечогінну і протимікробну властивість. За 2-3 жмені цієї ягоди потрібно з’їдати вагітним жінкам з метою профілактики пієлонефриту. До заходів попередження хвороби відносять також регулярне вживання селери, шпинату. Ці продукти перешкоджають розвитку запальних процесів у нирках, забезпечуючи хороший відтік рідини і протинабряковий ефект.

Нюанси дієти

У пошуках відповіді про те, що таке пієлонефрит та як боротися з цим захворюванням, неможливо обійти стороною питання харчування. При описуваному недугу саме дотримання дієти відіграє величезну роль, визначаючи, по суті, шанси пацієнта на відновлення. Хворий ризикує звести нанівець ефект від застосування лікарських препаратів, ігноруючи прості правила складання щоденного меню при пієлонефриті нирок.

Харчування базується на принципах максимального обмеження в споживанні солі і копчених продуктів. Сіль – це мінерал, що утримує рідину в тканинах тіла і сприяє розвитку набряків на тлі ниркових дисфункцій. Її добове споживання не повинно перевищувати 6 р.

У період гострого пієлонефриту (або загострення хронічного) під заборону потрапляють консерви, жирні, гострі, смажені страви, солодощі та випічка. Урологи рекомендують повністю відмовитися від кави (натуральної та розчинної), газованих і алкогольних напоїв. Обережно треба підходити до включення в дієтичний раціон грибів і бобових.

Особливості повсякденного меню і харчування при пієлонефриті шикуються на необхідності обов’язкового споживання сечогінних і протизапальних продуктів, трав’яних відварів. Корисними стануть чаї з ромашки, шипшини, брусниці і польового хвоща, зелений чай, мінеральна негазована вода.

У літню пору року при захворюванні нирок (пієлонефрит) необхідно їсти свіжі овочі, фрукти, баштанні. Щоб купірувати загострення на тлі хронічного перебігу недуги, віддавайте перевагу рослинно-молочної меню, включаючи в раціон молочні і кисломолочні нежирні продукти, сухофрукти. Вони збагачені калієм, а цей мікроелемент, як відомо, виводить солі з організму і підтримує в тонусі м’язи. В обмежених кількостях можна вживати вершкове масло, крупи, хліб. Білкову їжу рослинного походження бажано мінімізувати.

Готуючи салати зі свіжих овочів, постарайтеся нарізати все дуже дрібно або перетирати на тертці, а заправляти страви оливковою олією. Перший бульйон при відварюванні м’яса курятини, кролятини, індички) бажано зливати через кілька хвилин після кипіння і варити м’ясо в новому бульйоні – це дозволить вивести з тканин всі екстрактивні речовини.

Профілактика захворювання нирок

Щоб мінімізувати ймовірність розвитку ниркового пієлонефриту, необхідно:

  • Кожен день випивати по кілька склянок води. Це сприяє вимиванню хвороботворних бактерій сечовивідних шляхів і нирок, не допускаючи їх розмноження.
  • Своєчасно лікувати будь-які запальні процеси в організмі, незалежно від їх ступеня тяжкості.
  • Збалансовано харчуватися і відмовитися від шкідливих звичок, вести активний і здоровий спосіб життя.
  • Уникати переохолодження, тримати ноги і поперек в теплі, не сидіти на холодній поверхні.

При наявності проблем з сечовидільної системою не можна зволікати з лікуванням. Запущені патології нерідко вимагають хірургічного втручання з метою відновлення задовільної функції сечостатевої системи і попередження рецидивів надалі.