Антифосфоліпідний синдром (АФС) є аутоімунною патологією. В її основі лежить формування антитіл до фосфоліпідів, які є головними компонентами мембран клітин. Таке захворювання проявляється проблемами з судинами, серцем, іншими органами, а також з вагітністю.
У статті розглянемо причини виникнення, симптоми, методи діагностики антифосфоліпідного синдрому. Клінічні рекомендації з лікування АФС пройшли громадську експертизу та були затверджені в грудні 2013 року. В рекомендаціях також дається докладний опис, що являє собою антифосфоліпідний синдром. Інформація, надана в цьому документі, є практичним керівництвом для медперсоналу, який працює з пацієнтами, у яких діагностовано АФС.
Загальні відомості
АФС можна назвати симптомокомплексом, що включає рецидивуючі артеріальні і венозні тромбози, а також акушерську патологію. Розрізняють два виду захворювання:
- Первинний антифосфоліпідний синдром.
- Вторинний АФС.
Первинний діагностується тоді, коли у пацієнта протягом 5 років не проявляються інші захворювання, крім АФС.
Вторинний являє собою патологію, що розвинулася на тлі іншої патології (червоного вовчака, склеродермії, ревматоїдного артриту та інших).
В першому варіанті у пацієнта відсутні еритема на обличчі, шкірні висипання, стоматит, запалення очеревини, синдром Рейно, а в аналізі крові немає антинуклеарного фактора, антитіл до нативної ДНК антитіл до Sm-антигену.
