Політична дискримінація
В епоху апартеїду не «білі» громадяни були позбавлені громадянських прав. Урядом ПАР це обставина, що викликало гнів міжнародної громадськості, обґрунтовувалося тим, що існував план, за яким чорношкіре населення повинно було поступово переселитися на відведені для них території. У зв’язку з цим власті вважали недоцільним давати їм виборче право поза бантустанов.
Боротьба Африканського національного конгресу з режимом апартеїду
Дана політична організація африканського населення ПАР була заснована в 1912-му році, і причиною її створення стали первинні прояви апартеїду (коротко про це можна прочитати у спогадах сучасників).
Протягом 30 років (з 1960 по 1990-й роки) партія знаходилась на нелегальному положенні, а її члени піддавалися гонінням. У цей період Африканський національний конгрес (АНК) активно підтримувався керівництвом СРСР. У навчальних закладах Радянського Союзу навчалися сотні її членів, а у військових училищах і таборах, що діяли на території Анголи, проходили підготовку до 2000 бійців військового крила АНК.
Хоча виступи чорношкірого населення були зафіксовані з самого початку ведення апартеїду, ці акції набули масовий характер лише в 60-ті роки. У відповідь уряд став застосовувати до незадоволеним більш жорсткі заходи. Зокрема, в 1960 році в селищі Шарпевиль поліція відкрила вогонь по демонстрантах, убивши 69 беззбройних чорношкірих. Саме після цих подій лідери АНК створили бойову організацію, а жорсткий пресинг світової громадськості призвів до того, що ПАС припинила своє членство в британській Співдружності і оголосила про освіту Південно-Африканської Республіки.
У 1976-му році повстання «чорних» в Соуето, яка поширилася і в інші міста, що призвело до введення надзвичайного стану. Заворушення тривали близько року. Наступні репресії та інші злочин апартеїду змусили Захід ввести санкції проти ПАР. В результаті у 1978-1979 роках були змушені піти у відставку прем’єр-міністр країни Балтазар Форстер і деякі члени його уряду.
