Зміна змісту і методів навчання
Ще до введення платної освіти в СРСР нова держава визначила шляхи формування школи. Радянська школа поділялася на дві сходинки. Тривалість навчання на першій становила 5 років, на другій — 4 роки. Право на освіту отримали всі громадяни без урахування національної чи статевої приналежності. На чолі кута ставилася безумовність світського навчання. На навчальні заклади покладено додаткові функції: виробнича і виховна.
У 1918 році у вузи почали приймати без іспитів і без необхідності надання документа про освіту. При зарахуванні перевагу мало селяни і робітники, тобто основні соціальні групи молодої держави. Встановлювалася вікова планка для вступу у вищий навчальний заклад встановлювалася — 16 років. Першочерговим завданням була оголошена боротьба з неписьменністю.
У другій половині 20-х збільшується кількість навчальних закладів (в тому числі кількість семиліток в СРСР) і учнів, встановлюється регулярне фінансування освіти. Вся система в головних рисах склалася до 1927 року. Вступні іспити у вузах були відновлені, прийом студентів скорочувався, але освіта стримувалося нестачею кваліфікованих викладачів.
У 1930 році постанову «Про загальне обов’язкове початковому навчанні» торкнулося всіх дітей від 8 років. З 1930-1931 навчального року обов’язково вчитися належало протягом чотирьох років, а для підлітків, які не отримали початкової освіти, встановлювався прискорений курс (1-2 роки). Всі шкільні програми були перероблені, випущені нові підручники, відновлено викладання історії, вводилося розклад занять, формою організації процесу навчання став урок. В школах почало працювати нове покоління талановитих педагогів.
