Листопадовим днем 1472 року в Москві панувало пожвавлення – у столицю прибула царська наречена Софія Палеолог. Через кілька днів в Успенському соборі відбулося її вінчання з Іваном III, овдовевшим п’ятьма роками раніше. Софія приїхала до Москви не з порожніми руками. В її великому обозі серед приданого були книги, що належали останнього візантійського імператора Костянтина XI. Прийнято вважати, що саме ці рукописи склали значну частину бібліотеки Івана Грозного, таємниця якої досі залишається невирішеною.
Скарби басилевсов
Дослідники припускають, що Фома Палеолог, деспот візантійської провінції Морея, зумів врятувати імператорську бібліотеку під час облоги турками Константинополя. Втікши в Італію, він привіз збори фоліантів у Ватикан, де був прихильно прийнятий понтифіком. Можна сказати, що з цього моменту бере свій початок історія створення бібліотеки Івана Грозного, адже дочкою поваленого деспота була та сама Софія, яка кількома роками пізніше вийшла заміж за Івана III.
Латинське слово liber, що означає «книга», лягло в основу назви, даної цього зборам манускриптів – ліберія. Імператори Візантії протягом багатьох століть колекціонували праці античних і середньовічних авторів, тому їх бібліотека, за оцінками фахівців, налічувала чимала кількість рідкісних книг, цінність яких навіть у XV столітті була велика, не кажучи вже про нашого часу.
