Чиста монополія: види та риси

Слово «монополія» походить від двох слів грецької мови. Одне з них monos, що означає «один», а друге – poleo – «продаю».

Поняття чистої, або абсолютної монополії розглядається економічною наукою. В даній дисципліні під цим терміном розуміється ринок, на якому певний товар пропонує тільки одна фірма, і в силу відсутності замінників реалізованого нею продукту вона безпосередньо впливає на його ціну.

У реальних економічних умовах будь-якої країни знайти чисту монополію неможливо. Однак це поняття в тих чи інших поєднаннях має місце в різних моделях ринку. Те ж саме можна сказати і про чистої конкуренції. Вона також типова для ринкових моделей. Економісти виділяють чотири їх основні види. Серед них чиста монополія і чиста конкуренція, олігополія та монополістична конкуренція. Зупинимося на них докладніше. В першу чергу розглянемо чисту монополію. Також приділимо увагу її зв’язку з іншими видами ринкових структур.

Знання про те, що існує ринок чистої конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції та олігополії, дозволять підприємцям правильно будувати свою економічну політику, успішно адаптувавшись до конкретної ситуації. Адже залежно від моделі ринку одні і ті ж дії здатні призвести до різних результатів.

Основні риси чистої монополії

Дане поняття являє собою найбільш яскравий прояв недоконаного виду конкуренції. Причому під цим терміном розуміється не тільки ринок, але і фірма, яка є єдиною в галузі. Проявляються риси чистої монополії при умовах, які варто розглянути докладніше. Серед них:

Присутність на ринку одного виробника або продавця. У цьому випадку терміни «галузь» і «фірма» є синонімами. Справа в тому, що весь обсяг продукту, пропонованого певною сферою економіки, проводиться тільки однією компанією. Чиста монополія часом має географічним вимірюванням. Так, у невеликому населеному пункті може працювати лише одна фірма, яка надає населенню ту чи іншу послугу, наприклад, нотаріальна контора.

Вироблений підприємством товар не має аналогів або близьких за своїми характеристиками замінників. Це змушує покупця купувати запропонований продукт тільки в однієї фірми або зовсім обходитися без нього. Виходячи з попереднього прикладу, споживачу, який бажає зробити нотаріальне оформлення документів, знадобиться з’їздити в інше місто. Однак такий варіант є для нього неприйнятним, так як потребує великих витрат.

Ціна встановлюється фірмою-монополістом на власний розсуд у зв’язку з повним контролем всього обсягу наявного на ринку товару. По цій межі чиста монополія докорінно відрізняється від системи досконалої конкуренції. Тут окремо взята компанія не здатна вплинути на вартість продукту, беручи вже існуючий її рівень. Виходячи з того, що попит на товар, пропонований монополістом, збігається з попитом по галузі, у фірми виникає можливість підвищувати або знижувати ціни виходячи тільки лише із змін кількості товару.

Існують бар’єри, які стоять на шляху вступу в галузь нових фірм. Монополіст здатний безроздільно діяти на ринку завдяки обмеженням природного, технічного, юридичного та економічного характеру. Вони-то і не дають можливості потрапити на ринок іншим фірмам для того, щоб зайнятися таким видом виробництва.

Приклади чистої монополії явно вказують на те, що єдиного на ринку підприємству не доводиться займатися рекламною діяльністю. Адже воно і так відомо споживачам і їм необхідно.

В даний час економісти налічують кілька видів чистої монополії. Розглянемо деякі з них докладніше.

Природна монополія

Під цим терміном розуміється фірма, що володіє такою виробничої моделлю, яка в силу певних причин більше ефективна, ніж у інших гравців ринку. Природними монополістами є, наприклад, компанії, які мають доступ до дешевого джерела електроенергії або сировини. У цьому випадку вони буде випускати продукцію або пропонувати свої послуги з невеликими витратами. Результатом подібної діяльності стане продукт, має низьку вартість, або ж робота буде здійснюватися з великим прибутком і з динамічним розвитком.

Прикладом чистої природної монополії є підприємства, що входять в систему комунального господарства, які займаються газо-, водо-, електропостачанням та деякі інші. Таким фірмам держава, як правило, надає право виняткових привілеїв. Одночасно з цим уряд постійно регулює діяльність таких підприємств для того, щоб не допустити зловживань з їх боку. До природних монополій відносять також і корпорації, що мають домінуюче положення в галузі.

До підприємств подібного типу в РФ відносять «Газпром», «Інтер РАО», «Росатом», РЖД, а також «Пошту Росії».

Варто відзначити, що останнім часом багато країн істотно скоротили масштаби та сфери державного контролю природних монополій. Це стало можливим із-за появи нових підходів до регулювання та формування відповідних ринків.

Адміністративна монополія

Подібні структури виникають внаслідок тих чи інших дій різних державних органів. Вони являють собою, з одного боку, наділення окремих фірм виключним правом на ведення певного виду діяльності. З іншої точки зору, подібні організаційні структури є частиною державних підприємств, об’єднуючись між собою і підкоряючись різним главкам, асоціаціям, міністерствам і т. д. В такий монополії відбувається групування фірм, що входять в одну галузь. Разом вони виступають на ринку як одного господарського суб’єкта. Завдяки цьому між такими підприємствами не буде існувати ніякої конкуренції.

Самої монополізованою економікою в світі була економіка колишнього СРСР. Домінуючі позиції в країні займали всесильні відомства і міністерства. Крім цього, існувала також і чиста монополія держави на управління економікою та її організацію.

Економічна монополія

Це найбільш поширений тип економічної моделі ринку. Виникнення такого типу монополії обумовлено закономірностями господарського розвитку. У цьому випадку мова йде про тих підприємців, які завоювали домінуючі позиції на ринку. До цього можуть привести два шляхи.

Перший з них укладено в успішному розвитку компанії, а також у постійному збільшенні її масштабів завдяки концентрації капіталу. Другий напрямок більш швидке. Він ґрунтується на добровільному об’єднанні фірм або поглинанні переможцями банкрутів. Обираючи той чи інший шлях або обидва відразу, підприємство стає домінуючим на ринку.

Закрита монополія

Подібна економічна структура існує в тому випадку, коли домінуюче становище фірми захищено юридичними правами або державою, що дозволяє їй працювати за відсутності конкурентів. Подібний тип монополії є найбільш стійким. Однак у цьому випадку компанія не має можливості отримувати високі прибутки з-за обмежень державою її цін і норм прибутку.

Відкрита монополія

Подібна економічна модель має місце в тому випадку, коли домінуюче місце на ринку компанія завойовує в результаті власних авторських здобутків. Ними може бути новий продукт, розробки в маркетингу, нова технологія і т. д.

Характеристика чистої монополії цього виду ґрунтується на її тимчасовість. Справа в тому, що переваги, пов’язані з нововведенням, завжди можуть бути скопійовані або перевищено конкурентами. Але саме при відкритої монополії компанія здатна повною мірою реалізувати отриману нею ринкову владу. Це і дозволить отримати максимально можливий прибуток.

Міжнародні монополії

До них відносять особливий вид економічної ринкової моделі. Виникнення міжнародних монополій сприяє високий рівень усуспільнення виробництва.

Важливу роль при цьому відіграє й інтернаціоналізація господарської сфери. Міжнародні монополії бувають:

Транснаціональними. Вони є національними за своїм капіталом та міжнародними за сферою діяльності. Прикладом тому може служити концерн «Стандарт ойл оф Нью-Джерсі» (США). Він має підприємства практично у 40 країнах світу і зарубіжні активи.

Власне міжнародними. Такі компанії розосереджують свій акціонерний капітал і мають багатонаціональний склад керівництва концерну або тресту. Прикладом тому може служити хіміко-харчової англо-голландський концерн «Юнілевер». Число подібних монополістів невелика, оскільки об’єднання капіталу з різних країн викликає великі труднощі з-за різного законодавства держав.

Чиста конкуренція

З латинської мови до нас прийшло слово concurentia. В перекладі воно означає змагання або зіткнення. Якщо розглядати поняття «конкуренція» з позиції економічної науки, то воно являє собою боротьбу між фірмами, що знаходяться на ринку, за вигідну угоду.

Перемога в подібному змаганні дозволяє їм отримати максимальний прибуток. Розглянемо основні риси досконалої конкуренції. Серед них:

Велика кількість фірм, незалежно діючих на ринку. При цьому всі вони працюють розрізнено і відокремлено.

Продукція, пропонована фірмами, стандартизована й одноманітна. Такий товар не має істотних відмінностей у рівні пропонованого якості. Продукція, реалізована фірмами, аналогічна між собою. У цьому випадку покупцеві абсолютно все одно, до якого продавцю прийти за покупкою.

Кожною фірмою здійснюється тільки невелика частина загального обсягу продукту. Це призводить до незначного контролю над рівнем цін. При їх зростанні товар не буде проданий, а при зниженні знизяться доходи фірми.

Для вступу на ринок певної галузі або виходу з нього серйозних обмежень технологічного, фінансового, організаційного та правового характеру не є.

Переважаючі позиції займає стандартизована продукція. Подібний факт не дозволяє розвинути неценовую конкуренцію.

Описана вище модель ринку існує в умовах невеликих сільських господарств, фондових бірж і при валютних продажах.

Як бачимо з наведених вище характеристик, ринки чистої конкуренції та чистої монополії є явними антиподами один одному.

Олігополія

До розгляду цього поняття перейдемо після вивчення чистої конкуренції і монополії. Олігополія є ринковою структурою з домінуванням у ній декількох великих компаній. Це слово, так само, як і термін «монополія», складається з двох слів грецького походження. Перше з них – «оліго», що в перекладі означає «мало», а друге – «полео», тобто «продаю».

На відміну від чистої конкуренції і монополії, олігополія – це така ринкова структура, в якій безлічі покупців пропонують свою продукцію лише кілька продавців. При цьому чіткого кількості подібних фірм в умовах олігополії немає. Але в економіці вважається, що їх може бути від 3 до 10.

Олігополія буває декількох видів. Серед них:

• чиста, при якій компаніями проводиться однорідний продукт (мінеральні добрива, цемент, сталеливарна продукція тощо);
• з диференційованими товарами (автомобілі, сигарети, електричні побутові прилади).

Компанії, що входять в олигополистическую модель, як і у випадку ринку чистої монополії, здатні отримувати високі прибутки. Адже і в цьому випадку входження фірм-аутсайдерів в галузь утруднено мають місце бар’єрами.

На відміну від ринку чистої монополії, підприємства-олигополисты зобов’язані вживати ті чи інші дії, виходячи з поведінки своїх конкурентів. Від цього залежатимуть обсяги продажу пропонованого товару. Як бачимо, чиста монополія та олігополія володіють деякими загальними рисами. В той же час вони мають і суттєві відмінності.

Монополістична конкуренція

Даний термін означає ринкову структуру з участю великої кількості фірм, що виробляють однотипний, але в той же час диференційований товар (взуття, парфуми, джинси тощо), конкуруючих один з одним. Кожен з продавців при цьому веде себе так само, як і при моделі чистої монополії. Ціну на свій товар він встановлює самостійно. Однак продавців аналогічних речей на ринку багато, тобто покупці можуть знайти для себе велику кількість замінників. Це призводить до обмеження контролю фірми над цінами і невеликим обсягам продажів. На відміну від олігополії і чистої монополії, монополістична конкуренція використовують нецінові методи просування товару. Серед них реклама і присвоєння товарних знаків, які дозволять виділити для покупців відмінні риси пропонованого продукту.

Що стосується виходу на ринок, де застосовується модель монополістичної конкуренції, то він практично вільний. Адже у цьому випадку для того, щоб почати свою справу, не потрібно значного початкового капіталу, так і особливих бар’єрів на цьому шляху перед підприємцем не варто.

За своїми зовнішніми ознаками монополістична конкуренція дуже схожа на чисту. Однак у першому випадку все ж є присутність хай обмеженої, та все ж влади над цінами. При цьому фірми, що знаходяться на такому ринку, пропонують покупцям великий вибір різноманітної продукції, задовольняючи практично всі потреби своїх клієнтів.

Фактори монополізації

Який складеться модель ринку? Буде вона подавати монополію, чисту конкуренцію, олігополію або монопольну конкуренцію? Все буде залежати від існування бар’єрів, які є перешкодою для вступу нових компаній в галузь. Вони і є факторами монополізації. Серед них:

Ефект масштабу. Існують деякі галузі, наприклад, автомобілебудування, а також виробництво алюмінію і сталі, в яких, виходячи з існуючої технології, мінімальні середні витрати можуть бути отримані тільки в довгостроковому періоді, а також при великих обсягах виробництва. Якщо в таку галузь спробують увійти дрібні фірми, то вони не зможуть утриматися на ринку, адже вони будуть не здатні на реалізацію ефекту масштабу. Тобто виробляти продукцію з такими ж або меншими, ніж у монополіста, середніми витратами. Найімовірніше, роботу галузі можна вважати ефективної, якщо весь обсяг виробленої нею продукції, що буде випускатися тільки одним підприємством. Тільки це дозволить мінімізувати витрати.

Фінансові перешкоди. Для початку виробництва в деяких галузях потрібні великі капіталовкладення. Це і є основним бар’єром для багатьох фірм.

Патенти. Законодавчі акти багатьох країн світу на деякий період надають правову охорону новому винаходу. Великі фірми мають можливості фінансування власних дослідно-конструкторських і науково-дослідних розробок або ж здатні купувати патенти інших компаній. Все це дозволяє їм посилити власні позиції на ринку, витіснити конкурентів і стати елементами моделі чистої монополії. Прикладами таких фірм є Xerox, General Motors та Polaroid. Вони стали монополістами завдяки володіння патентами.

Ліцензії. Бар’єром для входження фірми у галузь є і видача державою спеціального дозволу, що дозволяє займатися тією чи іншою діяльністю. Це призводить до обмежень пропозицій товарів та монополізації галузі. Прикладом тому служить виробництво ветеринарних та медичних препаратів.

Приватна власність на рідкісні і непоновлювані природні ресурси. Приклад тому – компанії, що займаються виробництвом алюмінію (Aluminium Company of America), діамантів (De Beers, ПАР), нікелю (Inco, Канада). Ці фірми уникли монопольної і чистої досконалої конкуренції. Чиста монополія ними була досягнута завдяки контролю над сировинними ресурсами.

Нечесна конкуренція. В історії були випадки, коли фірма застосовувала до суперників нелегальні методи боротьби. Це і переманювання персоналу, і позбавлення сировини, а також збуту, оголошення бойкоту і т. д. На сьогоднішній день подібні методи заборонені законодавством.

Отже, серед об’єктів нашої уваги був ринок – чиста конкуренція, монополістична конкуренція і чиста монополія зустрічаються там нерідко.