Вивчення місцевості за топографічною картою
Кожен, кому в руки потрапляла топографічна карта, спочатку відчував деяке збентеження і розгубленість: велика кількість неочевидних умовних знаків, ліній, меж і заливки вводять в задуму. Однак якщо як слід розібратися, стає зрозуміло, що нічого складного в читанні топографічної карти і умовних позначень карти: варто лише уважніше розглянути всі позначення і звернути увагу на довготи і широти, щоб правильно зорієнтуватися на місцевості. Важливо розглянути всі умовні знаки для більш повного розуміння символіки плану.
Існує кілька прийомів і способів читання топографічних карт. Первинний візуальний аналіз і вивчення описів по картах застосовують у ході загального ознайомлення з виділеною територією, а також для розробки плану подальших дій на даній території. Після поглибленого вивчення явищ, зображених на карті, з подальшим винесенням основних інформаційних тез, слід заключна стадія: тлумачення образів, розкриття їх взаємозв’язків і встановлення географічних закономірностей. Загальні правила читання топографічних карт передбачає чітку послідовність, від якої залежить ступінь детальності аналізу місцевості. Хоча читати карту можна по-різному, загальний порядок аналізу, тим не менш, зберігається.
Серед прийомів і способів читання топографічних карт виділяють наступні:
Визначення потрібного способу читання топографічних карт відбувається в залежності від мети дослідження і поставленого завдання. Глибоке вивчення території передбачає точне визначення числа населених пунктів, їх вид і розосередження, планування, щільність забудови.
При розгляді карти дорожньої мережі легко уточнити рівень розвитку доріг та їх якість. Крім того, можна визначити умови прохідності місцевості та можливості застосування транспортних засобів для перетину місцевості. При детальному аналізі уточнюється наявність мостів або насипів та інших споруд, важкопрохідні ділянки, круті підйоми і багато іншого.
При аналізі гідрографії по карті з’ясовується наявність водних об’єктів. Водні поверхні зображуються на плані контрастним синім кольором, завдяки чому вони різко виділяються на тлі інших умовних знаків. При аналізі водних об’єктів по топографічній карті можна виміряти глибину і ширину об’єкта, швидкість течії, особливості ґрунту дна і обриси різних берегів річок, каналів, струмків, озер та інших водних об’єктів. Також можна виявити наявність гребель, шлюзів, переправ, бродів, мостів і ділянок, придатних для форсування.
По топографічній карті зручно вивчати грунтово-рослинний покрив території: наявність характеристики лісових і чагарникових масивів, а також пісків, солончаків, боліт, кам’янистих розсипів та інших елементів грунтово-рослинного покриву, які значно впливають на умови прохідності або інші фактори. Завдяки відомостям, розміщеним на карті, можна укласти висновки про можливості використання лісових масивів для розташування прихованих підрозділів, а також визначити прохідність лісів по просіках і дорогах.
Що стосується боліт, вони позначаються за допомогою спеціальних накреслень умовних позначень. Але при розгляді болотистих місцевостей потрібно враховувати умови погоди та пори року: в період дощів болота, зазначені на карті прохідними, можуть насправді виявитися важкопрохідними, в той час як взимку і в заморозки болота можуть стати легкопроходимыми.
Аналіз рельєфу по топографічній карті починається з з’ясування загального характеру ландшафту місцевості. Встановлюється наявність і взаємозв’язок найбільш характерних для даної території форм рельєфу, визначається їх вплив на складність прохідності та інші характеристики. Характер рельєфу визначається по густоті і накресленню горизонталей, а також за допомогою умовних позначень деяких елементів рельєфу.
Карти активно застосовуються при докладному аналізі невеликих ділянок місцевості: особливо це зручно при потребі детально вивчити невелику локальну територію. Необхідність досягнення конкретних цілей за допомогою топографічної карти буде залежати від характеру завдання. Топографічні карти відображають головні елементи території на одному аркуші, допомагаючи читачеві сформувати єдиний образ місцевості, а також дослідити взаємозв’язок цілого ряду явищ, відображеної на ній. На даний момент такий спосіб зображення навколишньої дійсності є дуже ефективним і зручним у використанні при роботах різного роду.
