Ми говоримо «право», маємо на увазі «відповідальність»
З яких би причин не набув неповнолітній громадянин цивільну дієздатність в повному обсязі, відповідальність перед законом за ним також закріплена в тій же мірі. Одне невід’ємно від іншого. Здійснена у 2008 році остання реформа Цивільного кодексу дещо розширила обсяги дієздатності неповнолітній. Раніше малолітніми вважалися діти і підлітки аж до досягнення ними 15-річного віку, а з 15-ти до 18-ти їх було прийнято вважати неповнолітніми. Нова редакція ЦК наділила останніх цим статусом з настанням 14-ти років. І, природно, певною часткою відповідальності. Так, при порушенні ними правил тримання вкладів в кредитних установах, неповнолітні громадяни відповідають перед банками всім своїм майном. І тільки в разі його нестачі, решта покриття збитків установи лягає на законних представників. Цей метод відповідальності називається субсидіарним.
У статті 28 КК перелічено зобов’язання батьків, усиновителів чи опікунів перед законом за своїх дітей або підопічних, не наділених повною дієздатністю громадянина. Дорослі відповідальні не тільки за їх поведінку або вчинки, але і за власні похибки у вихованні малолітніх і неповнолітніх, а також за неналежний нагляд за ними. Стаття 28 в теж час наділяє навчальні заклади певною відповідальністю. Так, за крадіжку продуктів з магазину в позаурочний час вся вина за дії підлітків лягає на батьків. А ненавмисне зіпсований комп’ютер на уроці інформатики – на навчальний заклад. Відповідно з призначенням відповідального за вчинений проступок на нього лягає і покриття збитків.
