Договір доручення: особливості, види, вимоги та правила складання

Основним законодавчим документом, що регулює угода доручення, тобто договір, є ГК РФ. Він має свої відмінні особливості. При його складанні необхідно дотримуватися правила, визначені в законодавстві. Недотримання потрібних вимог робить його недійсним. При цьому сторони можуть втратити можливість виконання взятих на себе зобов’язань в необхідному обсязі.

Що це?

Договір доручення – це зафіксоване на папері угоду. На підставі його одна сторона доручає іншій виконання обумовлених дій юридичного характеру. Всі витрати, пов’язані з виконанням умов угоди, несе особа, від імені якого отримано завдання. Йому ж переходять надалі всі права та обов’язки, пов’язані з отриманою вигодою від здійснення операцій за дорученням.

Хто може укладати договір? Боку

Закон не обмежує коло осіб, яким доступно укладення такого договору, це можуть бути:

• юридичні особи та індивідуальні підприємці;
• фізичні особи.

Залежно від виконуваної ролі сторони договору доручення іменуються:

Довіритель – особа, поручающее виконання дії за договором.

Повірений – особа, яка виконує доручення довірителя.

Серед інших умов у документі окремо може бути прописана відплатність послуг, а також термін дії угоди. За замовчуванням договір доручення є безоплатним та дійсним протягом одного року. Подібна угода – найпоширеніший спосіб доручення виконання діяльності, пов’язаної з підприємництвом. При цьому оплата представницьких послуг є обов’язковою. Розмір виплати визначається в договорі окремо. Після підписання його сторонам слід роз’яснити ті права та обов’язки, які вони беруть на себе, щоб уникнути непорозумінь.

Сторонам це потрібно знати

Складений і підписаний договір доручення повинен відповідати законодавчим нормам і актам. Такий підхід позначається при прописуванні прав та обов’язків довірителя і повіреного:

	Довіритель	Повірений
Права	Скасовувати доручення на власний розсуд та незалежно від часу Замінити особа, яка виконує роль повіреного Вимога виконання повіреним своїх зобов’язань за договором Вимагати надання інформації на кожній стадії виконання предмету договору Вимагати передачу отриманих дивідендів і прибутку по виконаних операціях у межах договору доручення	Не виконувати доручення на свій розсуд Вимагати отримання документа, що засвідчує правомірність дій повіреного Вимагати роз’яснення доручень Вимагати належні винагороди за виконані роботи в рамках договору Не дотримуватися в повному обсязі вимоги договору, якщо це не суперечить інтересам довірителя
Обов’язки	Формулювати вказівки, що не суперечать законодавству Видати повіреному документ, що підтверджує його повноваження Дотримуватися умови фінансування повіреного Покрити витрати повіреного Дотримуватись умов договору щодо прийому й оплати наданих послуг	Виконувати умови угоди і відступати від них, якщо це суперечить інтересам довірителя Виконувати доручення повіреним, якщо інше не передбачено Надавати довірителю інформацію на кожному етапі виконання умов договору на його вимогу Дотримуватися терміни та умови передачі досягнутих результатів внаслідок виконання договору Після виконання доручень повернути документ, що підтверджує повноваження повіреного довірителю, якщо його термін актуальний, з додатком звіту про проведену роботу.

Важливо також визначити вимоги, які пред’являються до доручень довірителів, вони повинні бути:

• законними;
• можливими до здійснення;
• конкретизованими.

Що стосується виконання повіреним умов договору, то в якості доказу проведених дій і витрат, у разі їх виникнення, він повинен надати докладний звіт з інформацією про види робіт, їх вартості та термінів виконання. Подібний документ повірений передає довірителю також при закінченні строку договору.

Окремо можуть бути прописані додатково зобов’язання про конфіденційність інформації, пов’язаної з комерційною таємницею. Договір доручення складається для здійснення різних дій. Це робить його популярним у бізнес-середовищі.

Види документів

Будь-яка угода складається його учасниками для здійснення конкретних дій, чим і зумовлена необхідність у визначенні предмета договору, який є кінцевим результатом, який і потрібно досягти. Тут важливо зазначити, що суть договору доручення в наданні нематеріальних, а саме послуг із сфери права та юриспруденції.

В рамках статті можна окремо відзначити два види офіційних документа доручення. Давайте з ними ознайомимося:

Договір доручення на послуги. Він укладається між сторонами для представлення інтересів довірителя ” повіреним. Подібний документ потрібен, коли довіритель не може бути присутнім особисто. Альтернативою стає звернення до посередника, який і буде представляти довірителя в угодах з третіми особами. Подібні послуги найчастіше носять безоплатно характер.

Договір трудового доручення – вид угоди, який можна переплутати з трудовим договором. Важливо розуміти, що це принципово різні документи. Договір доручення поширюється тільки на надання послуг і може бути оплачуваною. До того ж трудовий договір накладає на працівника такі зобов’язання, як підпорядкування начальству та дотримання режиму. При цьому повірений, договір доручення з яким підписано, не підлеглий і має право (у рамках договору) передоручати свої обов’язки третій особі. Таке часто можна спостерігати в брокерських компаніях у сфері іпотечного кредитування. Тобто господар контори, будучи повіреним за договором, залучає для виконання своїх зобов’язань найманих працівників.

Договір доручення може бути укладений між:

• юридичними особами;
• юридичною та фізичною особою;
• звичайними громадянами.

Незалежно від правового статусу учасників договору, його предметом є виконання конкретних дій, пов’язаних з вирішенням юридичних питань, які за фактом здійснює повірений. При цьому договір, укладений між юридичними особами, має відмітні особливості.

Договір юридичних осіб

Договір доручення юридичної особи відрізняє те, що посилання на безплатність може призвести до його нікчемності для чинного законодавства. Це пов’язано з тим, що юридичні особи здійснюють діяльність, яка приносить прибуток. Проте сторонам дозволяється не вказувати вартість наданих послуг. Їх розрахунок здійснюється, виходячи з діючих актуальних розцінок на надані за договором послуги.

Якщо ж розмір оплати прописується, то можливе здійснення оплати після того, як всі роботи виконані в повному обсязі. У цьому випадку детально прописуються терміни, розмір і форма оплати.

Найбільш поширений спосіб справляння плати за представницькі послуги між юридичними особами – це безготівкова форма. Як доказ оплати можна внести посилання на платіжний документ в договір (платіжне доручення, касовий ордер або інше).

Також для юридичних осіб неприпустимо складання договору в усній формі. Тільки письмова є реальним документом. По ній повірений може повною мірою діяти в особі та в інтересах довірителя.

Наявність плати за надані послуги за договором доручення між юридичними особами при недостатньому досвіді легко переплутати з договором комісії. В обох випадках мається на увазі оплата за надані послуги. Але все ж це різні документи.

Відмінність договорів

Договір доручення і комісії, що укладається між юридичними особами, незважаючи на наявність плати має суттєві відмінності. Це стосується не тільки найменування сторін угоди. Основною та принциповою відмінністю є те, що повірений у договорі доручення представляє інтереси довірителя при вчиненні юридичних дій. У результаті нього довірена особа набуває не тільки обов’язки, але і права. Наочно це можна спостерігати при операціях з нерухомістю.

Що стосується договору комісії, то представник (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за встановлену плату здійснити 1 або кілька угод, в яких вигодонабувачем є комісіонер, за рахунок комітента.

Порівняння договорів

Можна навіть скласти своєрідну порівняльну таблицю для наочності.

Доручення	Комісія
Угода носить представницький характер	Угода, що оформляється між посередниками
Угода вважається завершеним у момент досягнення консенсусу між сторонами. Окремо прописується відплатність чи безплатність	Угода вважається завершеним у момент досягнення консенсусу між 2 сторонами і завжди оплатне
Предмет угоди – надання нематеріальних послуг юридичних	Предмет угоди надання нематеріальних послуг юридичних
Форма угоди підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів	Договір має просту письмову форму
Оплата за договором здійснюється, якщо це передбачено у ньому або за чинним законодавством	Оплата за надані послуги обов’язкове
Договір може бути безстроковим або строковим	Термін дії договору визначається його учасниками
Боку — будь-які громадяни і юридичні особи
Вартість винагороди – не суттєвий пункт договору і не визначає його ціну	Розмір комісії визначає ціну угоди.

Як доповнення можна зазначити, що при здійсненні угоди на більш вигідних умовах сторони договору комісії ділять отриманий прибуток порівну. Однак цей документ відрізняє ще два пункти.

Якщо вартість товару в результаті нижче договірної, то посередник повинен повернути різницю довірителю у разі відсутності доказів запобігання ще більших збитків.

В обов’язки комісіонера входить матеріальна відповідальність за передане йому майно для здійснення угод.

Такий вид відносин є найбільш класичним способом взаємодії в бізнес-середовищі, коли справа йде про залучення посередника, а не представника.

Складання договору. Яка повинна в ньому містити інформацію?

При складанні документа попередньо необхідно вивчити обов’язкові для включення в нього пункти. Тобто договір доручення, умови договору і його предмет не повинні викликати нарікань з боку чинного законодавства.

Документ повинен містити наступну інформацію:

• назву договору, місце і дата укладення;
• посилання на сторони договору, а саме їх фірмові найменування і посилання на відповідальні особи;
• детальне зазначення предмета договору, це може бути тільки одне доручення або кілька (всі вони повинні бути сформульовані конкретно і не порушувати законодавство);
• порядок і строки виконання доручення визначенням порядку звітування про виконану роботу;
• порядок виплати винагороди, якщо таке передбачено з застереженням на форму платіжного документа? підтверджує зроблені розрахунки;
• права та обов’язки сторін;
• штрафні санкції у разі порушення умов договору;
• розділ, присвячений внесенню змін та умов припинення дії договору;
• форс-мажорні обставини та вирішення спірних ситуацій;
• терміни дії договору;
• підписи сторін.

Основою договору доручення є взаємна довіра його учасників. Його втрата може стати підставою для його розірвання. Таке рішення не потребує обґрунтування. Право вимоги припинення дії документа є у кожної з сторін, що беруть участь у ньому.

На підставі договору доручення (зразок його представлений вище) повірений може виконувати тільки дії, передбачені в ньому. Якщо ж довірений бажає виконання завдань іншого характеру, то їх необхідно вносити в документ. Тобто змінити вже діючі умови. Зробити це можна, уклавши додаткову угоду.

Відмінною особливістю договору з участю фізособи та юридичного у тому, що перше може виконувати окремі доручення довірителя без звернення до комерційної організації. Це стає доцільним для компаній, чиї співробітники часто направляються у відрядження. В результаті подібний підхід може заощадити чималі кошти роботодавцю.

Невеликий висновок

Вирішення питань представлення інтересів в регіоні, де немає офісу особистої присутності, але є інтереси, кожна компанія вирішує самостійно. Однак варто сказати, що саме укладення договору доручення є класичною формою вирішення подібного питання.