Будь-яка праця має оплачуватися. Це є основою сучасного громадського ладу. Чим важче і кропотливее робота, тим вище заробітна плата. Даний принцип є і в роботі, яка вимагає яких-небудь спеціальних навичок і умінь. З усього перерахованого вище і випливає таке поняття, як надбавки і доплати.
Походження доплат і надбавок до заробітної плати
В першу чергу, такі надбавки і доплати найчастіше використовуються самими роботодавцями. Адже чим вища заробітна плата, тим більше віддача і старанність працівників підприємств та установ. Підсумовуючи всі надбавки і доплати, працівник буде свідомо намагатися не втратити своє робоче місце і виконувати всі завдання у відповідності з вимогами. Тобто, в даному випадку працює принцип стимулюючих надбавок до заробітної плати. Даний принцип часто використовується в місцях великої конкуренції серед роботодавців, у разі дефіциту кадрів на певне робоче місце або певну спеціальність.
До того ж, існують категорії громадян, доплати і надбавки до заробітної плати яких закріплюються на законодавчому рівні конкретних регіональних територій. В даному випадку, місцеві органи влади і органи самоврядування мають право вирішувати, які саме категорії громадян можуть отримувати надбавки, а які ні. Тому точний перелік надбавок до заробітної плати необхідно уточнювати для кожного конкретного регіону, тому як вони можуть істотно відрізнятися.
Законодавча база доплат і надбавок
Трудовий кодекс Російської Федерації закріплює перелік норм, які стосуються аспектів обчислення заробітної плати. Наприклад, ст. 133 Трудового кодексу забороняє роботодавцю встановлювати розмір заробітної плати нижчий, ніж встановлений МРОТ (мінімальний розмір оплати праці). Ст. 143 цього кодексу закріплює обов’язок роботодавця враховувати розміри тарифікації тарифних сіток або розрядів працівників при обчисленні заробітної плати. Ст. 135 ТК РФ закріплює за працівником право на стимулюючі і компенсуючі надбавки до заробітної плати з боку роботодавця чи держави у відповідності з внутрішніми локальними актами підприємства. Тобто питання нарахування самої заробітної плати та відповідних доплат і надбавок вельми императивен і практично не залишає для роботодавця права вибору.
Перелік надбавок встановлюється як на законодавчому рівні всієї держави, так і на регіональному законодавчому рівні. Деякі норми, що регулюють питання нарахування заробітної плати прямо встановлені у законах і підзаконних актах, а деякі не встановлюються в законодавстві, але повинні бути встановлені у внутрішніх локальних актах підприємства, відповідно до яких директор або інша уповноважена особа мають зобов’язання видавати наказ про надбавку до заробітної плати.
Хто може розраховувати на доплати і надбавки
Незважаючи на те, що доплати і надбавки відносяться до оплати праці, не всі працівники можуть розраховувати на додаткове матеріальне забезпечення. Справа в тому, що трудові відносини регулюються не тільки трудовим правом. Працівники, які працюють на підставі договору підряду, наприклад, не мають права на виплати надбавок з-за того, що такий договір належить до цивільно-правових відносин. З таких взаємовідношення випливає, що заробітна плата – це винагорода за виконану роботу, і розміри цієї винагороди чітко прописані в договорі. З-за цього працівник не вправі розраховувати на більшу суму, ніж прописано в договорі. Такий же принцип розповсюджується і на агентські договори, і на будь-які інші цивільно-правові договори.
Визначення надбавок
Варто зауважити, що доплати і надбавки – це різні поняття. Надбавки – це додаткове матеріальне забезпечення, на яке може розраховувати працівник за:
- Вислугу років, тобто роботу на одному і тому ж підприємстві протягом певного терміну або за роботу у однієї і тієї ж галузі або спеціальності протягом цього часу.
- Різні класи і розряди спеціальності, наприклад, водії 1 класу будуть отримувати зарплати з надбавкою на відміну від водіїв з меншим розрядом або без такого. Але варто зауважити, що дуже багато залежить від класифікації районних надбавок до заробітної плати та внутрішніх локальних актів підприємства.
- Перевиконання плану робіт підприємства, у зв’язку з яким роботодавцем можуть виплачуватися бонуси.
Визначення доплат
Доплати – це додаткове матеріальне забезпечення працівників, яке встановлюється на законодавчому рівні через певні особливості праці відповідного працівника. Працівник може отримати доплату до заробітної плати за роботу у вихідні дні, понаднормові годинник, виконану за іншого працівника, який був відсутній на робочому місці. Також це стосується небезпечних для здоров’я умов і роботи в нічний час доби. В більшості своїй, дані доплати є обов’язковими і чітко прописані в законодавчій базі РФ або передбачені законодавчими актами місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Різновиди доплат і надбавок
Коштувати помітити, що, незважаючи на види надбавок до заробітної плати або на види доплат, всі вони одночасно можуть носити різного роду характери: стимулюючі, компенсаційні, пов’язані з умовою праці та компенсаційні, пов’язані з режимом роботи.
У різних випадках і надбавки, і доплати можуть бути як обов’язковими, так і за бажанням роботодавця. Питання з доплатами дещо простіше – він закріплюється на федеральному рівні і, якщо умова надбавки включено в законодавчу базу певного регіону, то вони повинні виплачуватися в будь-якому випадку. Якщо цієї умови доплати немає в законі регіонального рівня, то якщо виплати на даному підставі і будуть, то вже не як доплати, а як надбавки.
Надбавки і доплати, які є обов’язковими для виплат
Немає чіткого визначення в законі, яка надбавка і на якому підприємстві буде обов’язковою для виплати. Наприклад, надбавки за вислугу років не є обов’язковими для роботодавців. Але до тих пір поки територіальні органи державної влади або органи місцевого самоврядування не вирішать, що на певних спеціальностях або в певних закладах такі надбавки будуть обов’язковими. У той же час, стаж роботи вважається обов’язковим для підрахунку надбавки для вчителів, медиків та працівників багатьох інших соціальних служб.
Така ж ситуація і з надбавками за клас і розряд. В більшості випадків вона не є обов’язковою. Тільки якщо такого положення немає у внутрішніх локальних актах підприємства. Місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування в певних ситуаціях можуть зобов’язати роботодавця вносити у внутрішні акти подібні положення. Тому для кожного регіону і для кожного підприємства існують свої межі «обов’язковості» надбавок і доплат.
Стимулюючі надбавки
Такі надбавки використовуються роботодавцем найчастіше в якості заохочення певного працівника за результативність і ефективність роботи. Це робиться для того щоб в подальшому працівник не знижував показників своєї роботи. Розміри і перелік умов для виплат стимулюючих надбавок ніде не закріплюється в законах, тому виплата такої надбавки та розмір надбавки до заробітної плати повністю залежать від роботодавця. Іноді перелік стимулюючих надбавок закріплюється у внутрішніх локальних актах підприємства для того, щоб працівники знали, що саме їм потрібно робити для отримання стимулюючої надбавки.
Види стимулюючих надбавок
Як вже згадувалося, чіткого та конкретного переліку стимулюючих надбавок немає. Але найчастіше, надбавки до заробітної плати працівники отримують в наступних випадках:
- якщо у працівника є допуск до якоїсь таємниці державного рівня;
- за роботу, виконану на професійному рівні;
- у разі, якщо працівник суміщає декілька робіт або посад;
- стаж;
- у деяких випадках стимулюючі надбавки покладаються тим, хто досконало володіє кількома іноземними мовами;
- якщо працівник отримав якусь наукову ступінь;
- за особливі умови роботи державного службовця.
Районні коефіцієнти надбавок
Справа в тому, що одна і та ж робота, яка виконується в різних кліматичних умовах і на різних місцевостях, може оплачуватися по-різному. Для цього і були введені районні коефіцієнти надбавок заробітної плати. Наприклад, на півночі, де суворі кліматичні умови не тільки ускладнюють яку-небудь діяльність, але і несуть загрозу для життя і здоров’я працівників, існують свої надбавки.
Для працюючих в таких умовах надбавки не тільки передбачені, але і є обов’язковими для виплати з боку роботодавців. Дане положення закріплено в Трудовому кодексі, а саме в статтях 146 та 148. Варто звернути увагу на те, що це стосується не тільки кліматичних умов. Будь-які умови роботи, як зовнішні, так і внутрішні на підприємстві, які становлять небезпеку для життя і здоров’я вже є причиною для додаткових матеріальних виплат.
Процентні надбавки
Як і з районними коефіцієнтами, з відсотковими надбавками виходить приблизно така ж ситуація. На державному законодавчому рівні встановлюються певні округи, області і республіки, в яких нараховується відсоткова надбавка. Як правило, до таких територій відносяться найбільш віддалені від міських центрів населені пункти. Також це можуть бути підприємства, які і зовсім знаходяться далеко від будь-якого населеного пункту. До таких місць роботи можна віднести нафтові вишки в море або станції зв’язку в горах, де для економії ресурсів, працівники працюють позмінно кілька діб, а то і тижнів поспіль. Справа в тому, що без таких процентних надбавок до заробітної плати, не було б бажаючих працювати у віддаленості від населених пунктів і цивілізації. Тому в якості бонусу відсоткова надбавка з середнім показником в 60-80 відсотків значно збільшує розмір заробітної плати. А якщо умови праці, небезпечні для життя і здоров’я працівника, то відсоткова надбавка разом з районним коефіцієнтом в кілька разів збільшує значення заробітної плати.
Приклад розрахунку заробітної плати з надбавкою
Щоб було зрозуміло як надбавки виплачуються працівникам, розглянемо розрахунок на одному конкретному прикладі. Зауважимо, що і бухгалтери та роботодавці при розрахунку керуються не місячним і денним окладом, а погодинної тарифної сіткою. Наприклад, працівник з тарифною сіткою 100 рублів в годину за певний місяць відпрацював 160 годин. До виплати підлягає заробітна плата в розмірі 16 000 рублів. Після цього беруться до уваги ті години, які були відпрацьовані з умовами надбавок. Припустимо, що на даному підприємстві за роботу в нічний час доплата становить 50%. А наш працівник відпрацював 160 годин 20 годин у нічний час. В такому разі ми ці 20 годин множимо на половину значення тарифної сітки: 20*50 = 1 000 рублів. Виходить, що з урахуванням цієї надбавки, працівник за місяць отримає 17 000 рублів. А якщо він ще й працював у святкові дні, то, як відомо, на законодавчому рівні встановлено подвоєна ставка за роботу в святкові дні. Тому якщо працівником було відпрацьовано 12 годин у святкові дні, то до загальної суми заробітної плати додадуться 12*100 = 1 200 рублів. Разом з усіма надбавками і доплатами за 160 робочих годин, з яких 20 було виконано в нічний час доби, а 12 – у святкові дні, наш працівник отримає 18 200 рублів.
