Двосторонньою угодою є угода, при укладенні якої беруть участь дві сторони. Мається на увазі, що обидві сторони мають по відношенню один до одного взаємні права і обов’язки. Ці права і обов’язки прописуються в спеціальному документі – договорі. При цьому договір може бути складений як у письмовій, так і в усній формі.
Які існують види угод
Крім двосторонніх угод існують односторонні і багатосторонні. Відрізняються вони від двосторонніх не тільки кількістю учасників, але і умовами укладеного договору. Так, при укладенні односторонніх угод відповідальність несе тільки одна сторона. Наприклад, укладання угод на купівлю/продаж цінних паперів або валюти на біржі. В цьому випадку відповідальність за результат від операції лежить повністю на трейдері, а не на брокерської компанії. Брокерська компанія бере участь не є стороною, вона лише представляє доступ на ринок і відповідні інструменти.
У багатосторонніх угодах бере участь більше трьох осіб. Відповідальність за порушення умов договору діє або на всіх відразу або по черзі, при виникненні певних умов. Наприклад, якщо один з учасників угоди не може внести платіж за нього платить інший учасник.
Класифікація угод
Односторонні і двосторонні угоди поділяють на такі види:
- оплатні і безоплатні;
- реальні і консесусные;
- казуальні і абстрактні;
- фідуціарні і не фідуціарні.
Всі перераховані вище види угод поділяються за терміном виконання на термінові і безстрокові. У термінових чітко прописуються термін, протягом якого договір діє. Тобто за цей час одна з сторін повинна виконати умови угоди, прописані в договорі. Якщо в договорі не вказано термін та умови, то угода вважається безстроковим. Це означає, що термін виконання не обмежений. Однак угода передбачає, що вона буде здійснена в розумний строк.
Оплатні і безоплатні угоди
Оплатні двосторонні угоди – це звичайні операції, коли за надані послуги і товари одна сторона зобов’язана сплатити іншій або надати в обмін на частину майна або послугу. При цьому обидві сторони несуть відповідальність. Одна сторона за якість наданих товарів, інша – за своєчасну оплату.
Безоплатні двосторонні угоди – це коли одна передає іншій стороні майно або надає послугу, але при цьому не одержує взамін будь-яких цінностей. При цьому сторона, яка надає майно чи послугу, несе повну відповідальність за його якість. Наприклад, при передачі безоплатно медикаментів кому-небудь передавальна сторона несе відповідальність за наслідки їх застосування.
Реальні та консенсусні угоди
Консенсусні угоди – це передача або обмін з наперед створеному угодою. При цьому права та обов’язки сторін виникають одразу після оформлення договору, незалежно від того, отримано предмет угоди чи ні. Прикладом двосторонньої угоди такого виду може бути договір про постачання товарів у магазин. Між підприємцем і постачальником з’являються торговельні відносини, права та обов’язки, незалежно від того, коли була або буде доставлена перша партія товарів або немає.
Реальні угоди відрізняються від консенсусних тим, що права і обов’язки виникають не в момент оформлення угоди, а відразу, як тільки була здійснена передача предмета угоди (гроші, товар, послуга) іншій стороні і була отримана оплата. Взаємні зобов’язання виникають автоматично, незалежно від того, був складений договір чи ні. Наприклад, при покупці техніки з гарантійним обслуговуванням, яке починає діяти, як тільки буде здійснена покупка.
Казуальні і абстрактні угоди
Казуальні – це вид двосторонніх угод, що здійснюються з певною метою. Від призначення предмета правочину та його подальшого використання залежить, чи буде вона визнана законною або незаконною. Наприклад, при покупці вогнепальної зброї. Для здійснення такої покупки необхідно зібрати і надати пакет документів, щоб отримати дозвіл. Якщо виявиться, що якісь документи були підробленими або зброю неправильно зберігалося і використовувалося, то угода буде визнана незаконною.
Абстрактна операція – це операція без підстави, коли одна сторона тільки обіцяє вигоду від операції, але при цьому буде отримано позитивний або негативний результат – невідомо. Наприклад, видача векселя, платіжного доручення. Операція буде здійснена тільки при появі певної умови. Якщо воно не виникне, то угода буде анульовано.
Фідуціарні угоди
Фідуціарна угода – це угода, заснована на довірчому відношенні між учасниками. Перевагою такого роду угод є те, що сторони можуть розірвати договір у будь-який момент, як тільки в цьому виникне необхідність. При цьому жодна із сторін не понесе внаслідок розірвання ніяких зобов’язань або санкцій. Прикладом двосторонньої угоди такого виду можна назвати довіреність на управління транспортним засобом.
Підставою для анулювання угоди може служити втрата довіри або досягнення (втрата) мети, заради якої був створений договір. Наприклад, передача майна в довірче управління для його подальшого продажу третім особам. Після того як майно буде продано, договір втрачає свою юридичну силу. Учасниками фідуціарних двосторонніх угод є найчастіше родичі, друзі, компаньйони по бізнесу.
Двосторонні угоди між приватними особами
Приватні особи мають право не складати письмові договори між собою. Але як показує досвід, краще укласти договір саме в письмовому вигляді. Це допоможе не тільки позначити важливі моменти, але і зробити операцію безпечною.
Приватні особи не мають права складати угоди на контрактній основі, наприклад, на поставку сировини і матеріалів для виробничих цілей. Сума операції не може перевищувати 10 МРОТ. Більш великі угоди повинні завіряти в нотаріуса.
Двосторонні угоди між юридичними особами і ІП
Угода між юридичними особами повинна бути обов’язково закріплена договором в письмовій формі. У договорі повинні зазначатися:
- реквізити учасників;
- права та обов’язки сторін;
- умови розірвання або визнання угоди недійсною.
Кожна угода повинна бути документально оформлена, так як ці документи використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Особливістю такого роду двосторонніх угод є те, що грошові кошти не передаються у готівковій формі, а з одного розрахункового рахунку на інший. Договори складаються за формою суворої звітності. Якщо документ складено неправильно, то угода може бути визнана недійсною. Тому підприємці найчастіше використовують для цієї мети типові форми.
Двосторонні угоди між банками
Слід відрізняти двосторонню угоду між двома банками та між банками та їх клієнтами. У першому випадку вони нічим не відрізняються від угод між юридичними особами. Навіть якщо операції проводяться між банками різного рівня. Наприклад, між комерційними та Центральним банками.
При обслуговуванні клієнтів банки складають особливі договору, відмінні від тих, що вони складають при міжбанківських угодах. Така двостороння банківська операція і клієнтом носить не рівноправний характер. Це пов’язано з тим, що клієнт не завжди володіє достатніми знаннями і навичками управління капіталом, а банківські операції обмежені малим розміром капіталу.
Правове регулювання
Визначення операцій, порядок їх оформлення і визнання, а також опис випадків, коли і при яких умовах вони можуть бути прийняті нікчемними або розірвано, прописані у ЦК РФ. Вони висвітлюються в статтях 153, 162, 169, 170, 171 і 172 ГК РФ.
Недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків. Всього таких угод два види – це оспорювані і нікчемні. Слід розрізняти нікчемні угоди на дійсні та недійсні.
Нікчемний двостороння угода є недійсною в силу невідповідності її прийнятим у країні правилами і законами. Тому така угода може бути розірвана в досудовому порядку. Одна або обидві сторони мають право не виконувати положення угоди, при цьому не нести ніякої відповідальності.
Нижче представлений список, в яких випадках угоду можна визнати нікчемним і анулювати:
- Форма та зміст угоди не відповідає російському законодавству (ст. 168 ЦК).
- Укладається двостороння угода може завдати шкоди правопорядку і моральності (ст. 169 ЦК), порушити конституційні права іншого учасника договору.
- Уявна і удавана угода (ст. 170 ЦК), де різниця між мнимої та удаваної полягає в тому, що перша здійснюється для виду, друга – щоб приховати іншу угоду і отримати від цього вигоду. В результаті угода буде визнана недійсною, а недоотримані кошти або втрачене майно повернено.
- Угода, один з учасників якої є визнаним недієздатною або малолітньою.
Однак у деяких випадках нікчемний правочин може бути визнана дійсною. Наприклад, одна сторона є недієздатною, проте опікун або родичі можуть вимагати визнати її, якщо її виконання принесе вигоду їх підопічному.
Наслідки визнання угод недійсними
Наслідком недійсною двосторонньої угоди є її розірвання та відшкодування постраждалій стороні втрат. Шкода відшкодовується у формі втраченого в результаті угоди майна або в грошовій формі. Якщо обидві сторони здійснили незаконну угоду, то вони повинні будуть відшкодувати шкоду державі, якщо йому в результаті було завдано збитків. Наприклад, якщо операції були здійснені для того, щоб піти він податків або отримати допомогу від держави незаконним шляхом. Крім недоотриманої суми, винна сторона повинна заплатити штраф або неустойку в розмірі, який вказаний в договорі.
