ДВЗ-синдром є розладом процесів гемостазу, яке сприяє утворенню тромбів, а крім того, розвитку різних мікроциркуляторних і геморагічних порушень. Повна назва цього захворювання звучить як диссементированное внутрішньосудинне згортання, крім цього, таке позначення зустрічається патології, як тромбогеморрагіческій синдром. Далі дізнаємося, як проводиться лікування цього захворювання і як його діагностують.
Основна інформація про захворювання
Для цього синдрому властивий геморагічний діатез з посиленням коагуляції крові усередині судин. Це веде до формування згустків крові. Ці процеси спричиняють розвиток патологічного зміни в органах дистрофічного, гіпоксичного та некротичного характеру.
ДВЗ-синдром передбачає загрозу для життя пацієнта, так як є ризик появи кровотеч. Вони можуть бути великими і насилу піддаються зупинці. В патологічні процеси можуть залучатися і внутрішні органи, функціонування яких при цьому повністю порушується. Ризику піддаються в першу чергу нирки, селезінка, легені, печінку, наднирники.
Багатьом цікаво, які причини ДВЗ-синдрому.
Ця недуга здатний виникнути при різних хворобах, але абсолютно завжди веде до згущення і порушення циркуляції крові по капілярах. Такий процес є несумісним з нормальною життєдіяльністю організму. ДВЗ-синдром може призвести до блискавичної загибелі людини або до затяжної прихованої смертельною формою порушень.
Статистика даного синдрому з працею піддається підрахунку, так як при тих чи інших захворюваннях він виникає з різною частотою. Одні хвороби завжди супроводжуються цим синдромом, а при інших захворюваннях він зустрічається набагато рідше.
При ДВС-синдромі протокол діагностики та лікування буде представлений нижче.
Цю патологію варто розцінювати як аномальної захисної реакції організму, яка їм видається для того, щоб зуміти придушити кровотеча, яка виникає при пошкодженні судин. Так організм намагається захистити себе від ураження тканин. Ця хвороба дуже часто зустрічається в лікарській практиці різних спеціальностей. З цим синдромом дуже добре знайомі реаніматологи, гінекологи, травматологи, хірурги та гематологи.
Розглянемо патогенез ДВЗ-синдрому.
Що при цьому відбувається?
При цьому відзначається неспроможність реакцій організму, які запускаються, щоб спробувати запобігти кровотеча. Такий процес називають гемостазом. На тлі цього функція, яка відповідає за згортання крові, стимулюється надмірно, а врівноважують її фібринолітична та антикоагулянтна системи, навпаки, дуже швидко виснажуються.
Вплинути на маніфестацію даного синдрому можуть ферменти, які продукуються потрапили в організм токсинами, бактеріями, імунними комплексами, фосфоліпідами і так далі. При цьому вони циркулюють в кров’яному руслі або впливають на ендотелій судин.
Стадії захворювання
Синдром звичайно розвивається за деяким певним закономірностям, проходячи через ряд послідовних етапів:
- На першій стадії відбувається запуск процесу надлишкового кров’яного згортання, а також клітинної агрегації усередині судин. В кров відбувається викид надмірної кількості тромбопластину або речовин, що володіють аналогічним ефектом. Ці процеси запускають згортання. Період початкової стадії сильно варіюється, займаючи час від хвилини до декількох годин у тому разі, якщо синдром розвивається в гострій формі. До декількох місяців можуть протікати патологічні процеси в тому випадку, якщо синдром носить хронічний характер.
- Другу стадію ДВЗ-синдрому характеризують запуском процесів коагулопатії споживання. На тлі цього в організмі збільшується нестача тромбоцитів, фиброгена та інших плазмових факторів, які відповідають за процеси згортання крові.
- Третя стадія ДВЗ-синдрому вважається вже критичною. У цей період відбувається процес вторинного фібринолізу, а згортання крові досягає свого максимуму до повної зупинки цього процесу. На тлі цього гемостаз виявляється значно розбалансованим.
- Стадію відновлення характеризують нормалізацією гемостазу. На тканинах і органах спостерігають залишкові дистрофічні і некротичні зміни. Іншим завершенням цього синдрому може послужити гостра недостатність якогось певного органу.
Повною мірою розвиток хвороби, тобто її тяжкість, і механізм розвитку багато в чому залежать від ступеня порушень мікроциркуляції крові та рівня ураження органів і систем.
Однією з причин, що викликають гострий ДВЗ-синдром при вагітності на будь-якому терміні гестації, є внутрішньоутробна загибель плоду і завмирання вагітності. Патологія 4 ступені може призвести до смерті жінки, тому при будь-яких ознаках, що вказують на можливе переривання вагітності, необхідно відразу звертатися у відділення патології пологів при районному пологовому будинку.
Причини виникнення ДВЗ-синдрому в акушерстві можуть мати інфекційне походження. Зараження амніотичних вод, затяжні бактеріальні інфекції внутрішніх органів у матері, що підвищують ризик потрапляння бактерій та їх токсинів у кров’яне русло – все це може викликати порушення згортання і системну коагулопатию, тому важливо вчасно лікувати будь-які хвороби інфекційної природи і виконувати всі призначення лікаря.
Небезпека ДВЗ-синдрому в акушерстві полягає в його практично безсимптомному перебігу. В більшості випадків визначити патологію можна тільки після лабораторної діагностики, яка зможе визначити гематологічні порушення (зміни хімічних показників крові).
У дітей
ДВЗ синдром у новонароджених може бути спровокований наступними причинами:
- пошкодження «дитячого місця»;
- внутрішньоутробна смерть одного з дітей при багатоплідній вагітності;
- внутрішньоматкове інфікування;
- стан еклампсії і прееклампсії;
- розрив матки;
- пузирний замет.
Найчастіше патологія діагностується у недоношених немовлят. У крові дитини міститься недостатня кількість прокоагулянтов або антикоагулянтів, що стає причиною підвищеної кровоточивості.
ДВЗ синдром у немовляти може розвиватися при багатьох хворобах. Для стану типово блискавичний перебіг, що практично виключає можливість застосування будь-якого лікування.
Ускладнення
Вони на тлі цього захворювання зазвичай дуже важкі і можуть загрожувати не лише здоров’ю, але й життя. Частіше інших у таких пацієнтів, як правило, розвиваються такі хвороби та стани:
- Розвиток гемокоагуляционного шоку. На тлі нього тканини і органи у людини починають відчувати недостатність кисню, так як в судинах, які відповідають за їх харчування, порушена мікроциркуляція крові. Крім цього, безпосередньо в самій крові вкрай перевищено кількість токсинів. В результаті у хворого різко падає тиск, приєднуються шок і органна недостатність.
- Розвиток гострої дихальної недостатності при ДВЗ-синдромі. Цей стан є прикордонним і несе пряму загрозу для життя пацієнта. З посиленням гіпоксії може губитися свідомість, виникають судоми, в результаті настає гіпоксична кома.
- Розвиток гострої недостатності нирок виступає ще одним дуже частим ускладненням даного синдрому. Пацієнт перестає мочитися, виділення сечі припиняється. Водно-сольовий баланс теж порушується, а в крові збільшується рівень азоту, сечовини і креатиніну. Але такий стан відносять до потенційно оборотним.
- Розвиток некрозу печінки.
- Робота травної системи може відмічатися появою виразки шлунка, інфаркт кишечника, панкронекрозом і так далі.
- З боку роботи серця можливий ішемічний інсульт.
- Система кровотворення реагує геморагічної анемією в гострій формі.
Далі з’ясуємо, які методи досліджень застосовуються для діагностування цієї патології.
Проведення діагностики
Діагностику хвороби лікар вибудовує при огляді пацієнта, а крім того, в рамках збору анамнезу і проведення лабораторних досліджень. В рамках діагностики передбачається:
- Проведення клінічного аналізу крові.
- Дослідження клінічного аналізу сечі.
- Дослідження мазка крові.
- Здача крові на коагулограму. Це дослідження є основним методом діагностики гемостазу, в рамках якого відбувається підрахунок фиброгенов, тромбоцитів та інших важливих показників.
- Проведення імуноферментного аналізу, в рамках якого досліджуються основні маркери кров’яного згортання усередині судин.
- Здача крові на паракоагуляціонних тести дозволяє спростувати або, навпаки, підтвердити діагноз.
Завдяки всім цим дослідженням лікарі з’ясовують причину, яка призвела до виникнення синдрому. Крім того, на підставі цих тестів визначається стадія і характер захворювання.
Діагностика ДВЗ-синдрому повинна бути своєчасною.
У тому випадку, якщо протягом синдрому є прихованим, то визначити гиперкоагуляцию вдасться виключно на підставі даних лабораторних аналізів. На тлі цього в мазку будуть спостерігатися фрагментовані еритроцити, тромбированное час збільшиться, а концентрація продуктів деградації фібрину значно зросте. Аналіз крові буде вказувати на брак у ній фібриногену і тромбоцитів. Коли синдром підтверджується, обов’язково досліджуються найбільш вразливі органи, такі як нирки, серце, легені, печінку, головний мозок і наднирники.
Які рекомендації при ДВЗ-синдромі?
Лікування
Лікування даного захворювання є досить складним процесом, одужання пацієнта може відбуватися далеко не в кожній ситуації. У тому випадку, якщо була діагностована гостра форма перебігу хвороби, то летальний результат відбувається в тридцяти відсотках випадків, що вважається досить високим показником. Але тим не менш, точно встановити причину, через яку загинув пацієнт, далеко не завжди вдається. Не завжди відразу зрозуміло, послужив даний синдром критичним станом, або ж пацієнт помер із-за негативного впливу свого основного захворювання.
Лікарі, які спостерігають ДВЗ-синдром крові, докладають свої сили в першу чергу до того, щоб ліквідувати або хоча б мінімізувати чинники, які призвели до розвитку синдрому і стимулюють його прогресування. В першу чергу важливо зуміти ліквідувати гнійно-септичний стан, який найчастіше провокує порушення гемостазу. На тлі цього чекати результату бактеріологічного дослідження не має ніякого сенсу, терапію здійснюють згідно з клінічними проявами захворювання.
Клінічні рекомендації при ДВЗ-синдромі повинні строго дотримуватися.
В яких випадках показана антибактеріальна терапія?
Антибактеріальну терапію призначають у ряді таких випадків:
- В результаті перенесеного аборту.
- На тлі передчасного відходження навколоплідних вод, особливо в тому випадку, якщо вони не прозорі і в них присутня каламуть.
- Збільшення температури.
- Наявність симптомів, які вказують на запалення легень, органів черевного району або сечовивідних шляхів.
- Наявність ознак менінгіту.
У рамках лікування ДВЗ-синдрому лікарі використовують антибактеріальні засоби широкого спектра дії. Крім того, в схему лікування включаються глобуліни. Для купірування шокового стану застосовуються ін’єкції сольових розчинів поряд з трансфузиями плазми з «Гепарином» і «Преднізолоном» внутрішньовенно, також може бути використаний препарат «Реополіглюкін». У тому випадку, якщо своєчасно подолати шоковий стан, можна встигнути досягти зупинки подальшого розвитку ДВЗ-синдрому, або в значній мірі пом’якшити його прояви.
Щодо «Гепарину» варто відзначити, що при його введенні є ризик появи кровотеч. Це засіб не має позитивного ефекту у випадку його запізнілого застосування. Вводити його потрібно якомога раніше. При цьому важливо суворо дотримуватися рекомендовану дозу. У тому випадку, якщо хворий знаходиться вже на третій стадії розвитку синдрому, то введення «Гепарину» вважається прямим протипоказанням. Ознаками, що вказують на заборону використання цього препарату, вважаються симптоми у вигляді падіння тиску, геморагічного колапсу та кровотечі, які можуть бути прихованими.
У тому випадку, якщо ознака тільки починає розвиватися, то доцільним вважається введення адреноблокаторів у вигляді «Дибенамина», «Фентоламіну», «Тіопроперазін» і «Мажептила». Ці препарати вводять внутрішньовенно в необхідній концентрації. Вони допомагають нормалізувати мікроциркуляцію в органах, а крім того, протистоять тромбоутворення усередині судин. Не слід застосовувати препарати норадреналіну і адреналіну, так як вони можуть погіршити ситуацію.
На тлі формуванні недостатності нирок або печінки, на ранньому етапі розвитку ДВЗ-синдрому можливе застосування препаратів у вигляді «Трентала» і «Куранти». Вводять їх внутрішньовенно.
На третьому етапі розвитку даного синдрому потрібно введення інгібіторів протеаз. Основним лікарським препаратом вибору в даному випадку є «Контрикал», спосіб його ведення – внутрішньовенний. За наявності необхідності, введення ліків можна повторити. Локальне вплив зводиться до обробки ран, що кровоточать, ерозій та інших ділянок з допомогою шестипроцентной концентрації «Андроксона».
Проведення комплексного лікування
Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що комплексна терапія ДВЗ-синдрому, як правило, зводиться до таких пунктів:
- Усунення першопричини, яка спровокувала розвиток синдрому.
- Проведення протишокового лікування.
- Процедура поповнення об’єму крові з переливанням плазми, яка збагачена «Гепарином». Але таку процедуру можна виконувати тільки в тому випадку, якщо до цього відсутні які-небудь протипоказання.
- Своєчасне застосування адреноблокаторів, а також засобів, які сприяють зменшенню в крові кількості тромбоцитів, наприклад, «Курантил», «Трентал» або «Тиклодипин».
- Введення пацієнту «Контрикал» поряд з переливанням тромбоцитів в цілях нормалізації гематокриту при наявності виражених кровотеч.
- Призначення хворому плазмацитафареза в тому випадку, якщо до цього є відповідні свідчення.
- В рамках нормалізації процесів мікроциркуляції в уражених органах застосовують ноотропи поряд з ангиопротекторами та іншими посиндромными препаратами.
- На фоні розвитку гострої недостатності нирок проводиться гемодиафильтрации і гемодіаліз.
Хворих з наявністю ДВЗ-синдрому в обов’язковому порядку госпіталізують, і вони перебувають під цілодобовим наглядом фахівців. Їх зазвичай розташовують в реанімаційному блоці або в палатах інтенсивного лікування.
Щодо прогнозу, можна сказати, що він дуже варіабельний. Більшою мірою прогноз залежить, насамперед, від того, що послужило причиною розвитку даного синдрому, а крім того, від рівня порушення гемостазу. Не менш важливо, як швидко пацієнтові була надана перша допомога і наскільки вона була адекватною і відповідала потребам хворого. Летальний результат на тлі цього синдрому, на жаль, неможливо виключити, так як ймовірно його виникнення на тлі великих крововтрат, в результаті шоку або недостатності органів. Особливу увагу лікарі повинні приділяти тим пацієнтам, які належать до групи ризику, мова йде, насамперед, про літніх людей, вагітних жінок, новонароджених та хворих з фоновими патологіями.
Проведення профілактики
Знання причин цієї хвороби робить можливими і заходи профілактики для її запобігання. Зрозуміло, абсолютно все передбачити неможливо, але дотримання наступних правил допоможе серйозно знизити ризики розвитку такої важкої патології:
- При наявності необхідності проведення хірургічного лікування слід вибирати найбільш підходящу методику операції.
- Слід застосовувати антикоагулянти при будь-якій патології, яка здатна ускладнитися даним синдромом.
- Необхідно уникати укусів змій та усіляких інтоксикацій хімікатами.
- Відмова або принаймні мінімальне застосування цільної крові.
- Своєчасне виявлення й лікування онкологічних хвороб.
Висновки
ДВЗ-синдром виступає досить важким ускладненням клінічної патології і відрізняється високим рівнем летальності, що залежить від причини. При цьому гине до п’ятдесяти відсотків пацієнтів. Саме у зв’язку з цим заходи профілактики вважаються більш важливими в порівнянні з лікувальними заходами. Тому дуже важливо дотримуватися вищевказаних порад, щоб уникнути подібного розвитку синдрому.
Ми розглянули, що таке ДВЗ-синдром простими словами.
